Борис Філатов

Колись я вже писав, що ця клята війна (як би дивно це не звучало) відкрила українському місцевому самоврядуванню так зване “вікно можливостей” для розбудови міжмуніципального партнерства. Узяти, приміром, нашу угоду з японським містом Осакою. Ми уклали її лише влітку 2022-го, після початку повномасштабного вторгнення, хоча до цього витратили пʼять довгих років на всякі технічні зустрічі, перемовини та спроби дійти згоди в цьому питанні. Зараз під час великої війни допомога Дніпру від японського народу та уряду сягає десятків мільйонів доларів і насправді є неоціненно помічною. Але я не про це. … Ми можемо по-різному ставитися до сьогоднішніх американських ініціатив. Але ніхто не може заперечити того факту, що без допомоги Сполучених Штатів Україні не втриматися у війні. Та втім, я ніколи не коментував і не коментуватиму зовнішньополітичний порядок денний. Але я можу говорити про Дніпро. Тому скажу, що нині сталося справжнє ДИВО. Нам вдалося укласти офіційну угоду з Нью-Йорком! І я щиро вважаю, що для нашого прифронтового міста це справді знакова подія. Одна з таких, про які ще декілька років тому було годі й мріяти! … Величезний американський мегаполіс, чия потужність цілком здатна конкурувати з економіками навіть окремих розвинутих країн світу. Тож уявити, що Нью-Йорк та Дніпро матимуть щось спільне, раніше було, мʼяко кажучи, відвертою фантастикою. А тепер це стало реальністю. Угоду про дружню співпрацю між нашими містами ми разом із мером Еріком Адамсом підписали в історичній будівлі New York City Hall. Зі всіма належними урочистостями. Вдячний нашій команді та всім нашим американським колегам, котрі провели плідні перемовини на кожному етапі шляху до цієї неймовірної угоди. Усі подробиці – згодом.

Дніпро вітає шановну єврейську громаду з настанням свята Ханука, чий символізм відгукується в серцях всього багатонаціонального міста. Бо вкотре нагадує нам про те, що морок і темряву завжди розсіює світло надії та єдності. І що непохитна віра у боротьбі за свободу свого народу здатна подолати будь-які випробування. Так і буде. Хаг Ханука самеах!

Із зони відчуження вони поверталися іншими людьми. Бо там мусили забути про страх і наразити себе на страшну небезпеку. Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС пройшли пекло, перебуваючи в епіцентрі катастрофи та стикаючись з її болючими наслідками. Дніпро завжди пам’ятатиме про ціну, яку тоді довелося сплатити нашим землякам у боротьбі з ядерним лихом. Тому у місті для них працює, мабуть, найкраща в країні програма підтримки. Щороку Дніпро виділяє на неї мільйони гривень і робитиме це надалі. Аби залишатися для цих людей надійною опорою. І так само підтримувати тих, хто зараз боронить Дніпро та всю країну від російської нечисті. Дякуємо шановним ліквідаторам та вклоняємося їхньому величному подвигу. Продовжуємо допомагати нашим славетним захисникам Сил оборони.

За роки цієї війни ми, на щастя, остаточно переосмислили ставлення до людей робочої професії. Тих, хто працює руками та робить це за будь-яких погодних умов. Тому зараз, коли на вулиці вже зима, і ми розуміємо, що ворожі обстріли триватимуть, хотілося просто вкотре зустрітися з нашими енергетиками. Звичайними електромонтерами, механіками, техніками, майстрами, диспетчерами, інженерами та робітниками. Тими, від кого залежить життєдіяльність та стійкість всього нашого рідного Міста. Аби сказати їм звичайні людські слова подяки. Зазирнути у їхні втомлені від постійного недосипання та величезних навантажень обличчя та потиснути натруджені руки. Бо це — надлюди. Сіль землі. Ті, хто попри виснаження далі робить своє. Навіть під загрозою повторних обстрілів. Скоро в них буде їхнє професійне свято. Тож ці подяки та нагрудні знаки, мабуть, найменше, чим ми можемо їм віддячити. Кожному та кожній, хто працює як у комунальних підприємствах, так і у приватних енергопостачальних компаніях. Ми не робимо між ними різниці. Не розділяємо на ДТЕК, ЦЕК та комунальників. Бо всі вони – рідні. І з усіма ми працюємо пліч-о-пліч. Як єдиний кулак. Зустрілися. Потеревенили. Навіть трохи прогулялися нашим Музеєм Дніпра. … Окрема подяка чолов'язі, котрий сказав: «Альбертичу, а можна селфі? Я волаю з того, як ви всіх посилаєте в фейсбуці. Коментарі – вогонь» Радий старатися. Для вас – усе, що забажаєте:)))

Дніпро вітає захисників і захисниць Сухопутних військ України. Загартованих важкими боями, упевнених та сміливих — героїв, котрі щодня тримають лінію фронту та нищать російських окупантів. Дякуємо славетним бійцям механізованих військ, безпілотних та роботизованих систем, танкових підрозділів, ракетних військ і артилерії, армійської авіації та протиповітряної оборони, спецвійськ і підрозділів забезпечення. Памʼятаємо кожного та кожну, хто віддав за свободу Української Держави життя. Продовжуємо допомагати всім нашим оборонцям.

Я завжди пишатимуся тим, що після початку повномасштабної війни саме Дніпро першим приймав маріупольців. Що перший центр «Я — Маріуполь» було відкрито саме у нашому місті. Що відтоді, обʼєднавши зусилля обох мерій, міжнародних партнерів та всіх, хто також прагне допомогти, ми вдосконалили та розширили цю практику. І що лише за цей рік ми кожні декілька місяців зустрічалися, щоб вручити людям ключі від нового житла. Так само, як це було сьогодні. Тож усім, хто нині справляє входини в нові оселі, хочу ще раз сказати, що, хоча ви залишилися маріупольцями, але ви також вже і наші любі дніпряни. Най буде на добро.

Використовуючи нагоду, вітаю всю територіальну громаду з ухваленням бюджету Дніпра на 2026 рік. Він цілком збалансований та максимально фіксує всі можливі витрати. Скажу щиро, бюджет було важко сформувати, пройти бюджетні слухання та домовитися з депутатським корпусом. Адже, як я вже підкреслював, щороку держава, на жаль, вилучає кошти не лише у Дніпра, а у всього місцевого самоврядування. Утім, в будь-якому разі ми будемо далі підтримувати Сили оборони, допомагати нашим військовим, витрачатимемо кошти на підтримання життєздатності міста, ліквідацію наслідків обстрілів. Також вдячний депутатському корпусу за жваву дискусію у сесійній залі. Працюємо далі.

Знаєте, що таке політичне скотство? … Це коли ти тижнями ходиш та принижуєшся поміж високих кабінетів, благаючи не забирати кошти у місцевого самоврядування, а тобі у відповідь серйозно лунає: «Ну нам взагалі-то кошти потрібні на Сили Оборони». Це коли ти намагаєшся пояснити, що держава повісила на місцеве самоврядування різницю в тарифах. І що один лише Дніпро щомісяця дотує міськводоканал майже на 100 мільйонів гривень. Що у нас через день «прильоти», і потрібно вставляти вікна / відновлювати покрівлі / утримувати критичну інфраструктуру. А тобі із посмішкою відповідають: «Ну ми вам надаватимемо матеріальну підтримку, хоча коли і скільки – не знаємо». Це коли у тебе лишень офіційних ВПО під 200 тисяч людей, а неофіційних то й усі 400. Коли в місті сміттєвий колапс і затори. А тобі тим часом докоряють, мовляв: «Ну нам же треба виконувати вимоги МВФ». … А потім БАЦ і закладають у держбюджет 9 мільярдів ( !!! ) на дороги до Буковеля! Аби купити голоси збіговиська з «Майбаха», яке заробляє на гірськолижному курорті. … ДЕВʼЯТЬ МІЛЬЯРДІВ! Це, аби ви розуміли, рівно ПОЛОВИНА від річного (!) бюджету прифронтового (!!) Дніпра з мільйоном населення ( не рахуючи переселенців ) (!!!). Зі всіма зарплатами бюджетникам, соцвиплатами та всім / всім / всім. Замість того, щоб витратити ці гроші цільовим способом – на утеплення будинків у містах чи фортифікації, їх відправляють на фактичний підкуп депутатської фракції, котра голосує синхронно з монобільшістю. Слів бракує. Принаймні пристойних. … Бо це і є політичне скотство. Завзято та систематично щороку грабувати територіальні громади, прикриваючись війною / потребами армії / політичною доцільністю / вимогами західних партнерів (потрібне підкреслити). Брехати, маніпулювати, звинувачувати інших, розповідати в телеграмах про «бруківку та квіти», нацьковувати людей на «регіональних баронів», а самим засаджувати мільярди на політичну корупцію та всіляку популістичну хрінь. … Давайте зробимо їх відомими. Тендери на дороги до Буковеля вже оголошені, хоча остаточно підписаного додатку до державного бюджету-2026 поки що ніхто не бачив, бо його як завжди ховають. Але в нас залишився останній шанс дати відсіч політичному скотству. Хай Буковель почекає.

Я вже неодноразово казав, що енергоефективність та утеплення будинків є одним із пріоритетів для міської влади. Тому ми працюємо на різних локаціях — по всьому Дніпру. Багато хто запитує щодо критерію, за яким обирають адреси під термооновлення. Усе просто, це — найбільші багатоквартирні будинки, де мешкає найбільша кількість людей. Тож нині ще одну таку багатоповерхівку зробили на вулиці Калиновій. Люди задоволені. Бо результат дійсно перевершує очікування. І не лише тому, що це відчутно у платіжках. Як кажуть місцеві, після того, як їхній будинок набув нового вигляду, деякі сусіди, що раніше виїхали, повернулися до своїх осель. Хтось навіть затіяв у квартирах ремонт. Співпадіння це чи ні, але життя точно триває. Усе буде добре. Продовжуємо працювати.

У День місцевого самоврядування варто сказати слова подяки тим, хто, незалежно від посад, робить усе, аби дбати про Дніпро та його людей. Не лише співробітникам мерії та депутатам, які вміють працювати злагоджено задля громади. А також кожному й кожній, хто є серцем єдиного механізму великого міста. Хто опікується медичним та освітнім просторами, соціальною галуззю, житлово-комунальним господарством. Дякую, колеги, за професійність та людяність. За невтомну роботу попри виклики війни та шалені навантаження. За те, що робите на благо рідного Міста все і навіть більше.

Дуже стисло. … Мені знову не зрозуміло, чому ми мовчимо стосовно руйнування цивільних підприємств цими мразотами. Я - не державна пропаганда і не «Телемархфон», але для альтернативно обдарованих поціновувачів «державної таємниці», хочу сказати, що мільйонне місто бачить на власні очі, як і де горить. П@дари знову бомбанули по бізнесу. Спалили склад марлі та бинтів і склад з шинами. Не думаю, що я сказав щось зайве, коли стовп диму піднявся до небес… … Вони хочуть лишити нас взимку не тільки без світла, але і без ліків… А ми продовжуємо брехати самі собі… … Комунальні служби повністю задіяні в ліквідації пожежі. Рятувальникам та поліції - респект.

Великий захід до Дня Збройних сил України у Дніпрі. До міста зʼїхалися славетні оборонці — від Нацгвардії до бойових бригад різних регіонів. Бо це — не просто пересічний концерт-вітання. Це зустріч справжніх однодумців. І з-поміж усього, що пролунало сьогодні зі сцени, хочеться ще раз повторити прості людські слова подяки. Від себе та всього нашого міста. Бо Дніпро під час повномасштабної війни передав на потреби Сил оборони близько 8 млрд грн. А ще — 55 тис. квадратних метрів комунальної власності. Утім цього не порівняти з тим, що кожного дня роблять наші герої. Наші захисники та захисниці. Заради Дніпра, що є сталевим хребтом нашої держави, і заради всієї України. Був невимовно радий бачити так багато знайомих облич та поспілкуватися зі старими друзями. І ще раз — всіх дніпрян, від всієї територіальної громади — низький уклін.

Із величезним подивом споглядаю, як соцмережами несеться засудження тих, хто працював із колишнім всесильним керівником Офісу, а нині «заговорив». «Білі пальта» таврують колишніх соратників та висуванців АБ за боягузтво, аморальність та пристосуванство. За те, що вони мовчки допомагали будувати в Україні авторитаризм. Від себе скажу, що закидати пристосуванство живим істотам є трохи дивним. Бо ж ще Чарлз Дарвін казав: “Виживає не найсильніший і не найрозумніший, а той, хто найкраще пристосовується”. Люди, де б вони не жили і за яких би влад чи режимів не існували, залишаються істотами колективними. Такими, що приймають правила гри соціуму та підлаштовуються під навколишнє середовище. І ще. Легко засуджувати інших. Надто коли через критику тобі не загрожує звільнення, кримінальна справа, позбавлення громадянства, санкції чи купа лайна у телеграм-каналах. Тож нехай говорять ті, хто мовчав раніше. А ми, котрі весь цей час горлали про розбудову в країні повзучого авторитаризму, поки що помовчимо. … Утім всім можновладцям, в том числі колегам, які в юності не вчили латину ( а не вчили її 99.9 відсотків «начальників» ), я все ж волів би нагадати про «Sic transit gloria mundi». Це ж так просто. Розуміти, що коли ти підкорюєш вершину, то тебе неминуче доведеться звідти спускатися. А там, внизу, на тебе завжди терпляче чекатимуть ті, кого ти образив та принизив…

У місті з візитом пан Посол Чеської Республіки в Україні Лубош Веселий. За доброю традицією зустрілися в нашому Музеї Дніпра, щоб обговорити перспективи подальшої взаємодії. Вдячний нашим чеським друзям, котрі щиро підтримують Місто упродовж цієї страшної війни. Це і часті візити до нас делегацій урядовців, дипломатів та бізнесменів Чехії — аж до відвідин Дніпра Президентом цієї країни Петром Павелом. Наше партнерство з містом Острава і, певна річ, обладнання для наших лікарень. Тож ми і далі також робитимемо все, щоб посилювати цю взаємодію на благо Дніпра.

Новини про їхні нищівні удари по зосередженню ворожих військ завжди тішать серце. Точні, злагоджені, ефективні. Бо бойова робота ракетників та артилеристів — це про міць і впевненість, а отже й надійну опору піхотинців та всіх Сил оборони. Тож най оберігає свята Варвара. Дніпро ж пам’ятає героїв, що поклали життя, захищаючи Україну. І з вдячність продовжує допомагати всім нашим звитяжним воїнам.

Кожні декілька годин отримую нові зведення від підлеглих щодо ліквідації наслідків учорашньої атаки на Дніпро. Десятки тон вивезених уламків, гілля та скла. Згорілі авто, котрі відтягли евакуатори. Штаби адміністрації Соборного району, котрі залишаються працювати на місці, щоб консультувати та допомагати з оформленням заявок на державне «єВідновлення». Але, як би то не звучало, усе це вже звична справа. Відпрацьований механізм, що зʼявився у Дніпра за роки цієї страшної війни. … Натомість щоразу мене вражають наші люди. Те, як вони гуртуються, аби разом із комунальниками наводити лад у своїх подвірʼях та затягувати потрощені вікна. Як мешканці сусідніх будинків, де немає руйнувань, приходять, аби також запропонувати свою допомогу. Як із понівечених осель першими забирають не речі, а домашніх улюбленців. І ніжно закутують їх у куртки й пальта, аби ті не мерзли й не лякалися гуркоту важкої техніки. Як співробітники розбитих СТО, що працювали там зо два десятки років, і решти цивільного бізнесу ремонтують свої приміщення – аби знову відкритися. Це те, що завжди дає надію. Бо у дніпрян великі й добрі серця. І саме людяність, якою вони сповнені, допомагає подолати весь цей жах. … Важко висловити вдячність словами. Рятувальникам і благодійникам, міським службам і правоохоронцям, пересічним містянам і звісно ж – лікарям. Усі вони щоразу роблять неможливе. Тож трохи добрих новин. Одну з постраждалих уже виписали зі стаціонару амбулаторне лікування. Впораємося. Бо ми є одне в одного.