Валерій Залужний

Ветерани - велика і мотивована частина нашого суспільства. Їхня кількість, як і потенціал, у майбутньому лише зростатиме. Потенційно вони є головним активом нашої держави. При продуманому державному підході саме ветерани можуть стати рушієм повоєнного економічного зростання України та основою нових еліт, які дбатимуть про майбутнє нашої країни. Водночас зрозуміло, що закінчення війни і перспектива повернення близько мільйона наших захисників додому та перехід у статус ветерана буде новим викликом для держави, цивільного суспільства і для самих ветеранів. Саме тому держава має напрацювати розумний підхід для вирішення цих проблем, а населенню важливо зберігати єдність. Україна має обмежений час, щоб перейти до стратегічної політики реінтеграції ветеранів. Для цього потрібні не лише гроші, а й сильний організаційний ресурс, правильні комунікації, політична воля та системність у роботі з ветеранами. Виступив на цю тему на форумі "Ветерани як новий політичний суб'єкт: правила взаємодії для повоєнної України".

Мав честь передати державні нагороди та відзнаки британським бійцям, які воювали пліч-о-пліч з українськими воїнами, а також рідним полеглих у бою. Україна ніколи не забуде тих, хто підтримав її у важкій боротьбі з ворогом. Світла пам'ять полеглим. Вдячність союзникам. Слава Україні!

Сухопутні війська - опора і основа нашого війська. Дякую долі, що був частиною вас і пройшов саме вашу школу. Найбільший і найважчий вид Збройних Сил України. Ви ті, хто тримає війну на своїх плечах і точно знає ціну нашої свободи🇺🇦 Велика вдячність всім, хто бореться за майбутнє нас і наших дітей. Вічна памʼять полеглим Героям.

Мав конструктивну зустріч із Президенткою Європейського банку реконструкції та розвитку Оділь Рено-Бассо. Подякував за величезний внесок, який ЄБРР робить для підтримки української економіки, бізнесу та фінансової стабільності нашої країни. Обговорили поточну ситуацію в Україні, невідкладні потреби та ключові пріоритети: відновлення критичної інфраструктури, підтримку енергетичної системи, фінансування муніципальних проєктів і подальше залучення інвестицій у стійкість та модернізацію нашої держави. Також поспілкувався з українською командою ЄБРР - фахівцями, які зберігають зв’язок зі своєю країною та працюють всередині міжнародної інституції на її благо🇺🇦

Збройні Сили України - це не про звання та посади, не про славу і популярність. Це про внутрішній стан та спосіб надважкого життя. Про відповідальність і силу боротися, коли смерть ходить поряд. Йти вперед, коли важко. Про ідею, яка і далі вперто палає, коли навколо зневіра. Ви не просто живете, а воюєте проти сильного ворога в холод і спеку, в дощ і сніг, без права відпочинку і сну. Вже котрий рік, втомившись, але досі мужньо. За дітей, за сімʼї, за полеглих побратимів, за нас усіх, за Україну🇺🇦 Пишаюся, що колись став частиною цієї великої родини і жодного дня про це не пожалкував. Це шлях, який зводить неймовірних людей, дає вірних друзів і надійних побратимів. Це шлях, який вчить розрізняти лише справжнє. Дякую за службу кожному, хто боровся і досі бореться. Сил вам і витримки. Вічна памʼять загиблим Героям. І пам'ятайте: нам ще буде важко, але вже ніколи не буде соромно. Слава Україні! Слава ЗСУ!

Культура - ще один фронт. Але це фронт, де замість вибухів звучить тиша залів, а замість окопів - вітрини з артефактами. І саме тут вирішується, чи пам’ятатиме світ, хто ми є. Вже наступного року ми представимо публіці великий спільний проєкт між українськими музеями та Victoria&Albert Museum. В цьому лондонському музеї експонуватимуть старовинні ворота з Києво-Печерської Лаври, які викрали у 1920-х роках. Щиро дякую команді Victoria&Albert Museum та керівництву Києво-Печерської Лаври. Без людей, які вірять у силу культури навіть у час великої війни, жоден фронт неможливо втримати.

Війна не завжди завершується перемогою однієї сторони та поразкою іншої. Ми, українці, прагнемо повної перемоги, але не можемо відкидати варіант довгострокового припинення війни. Мир, навіть в очікуванні наступної війни, дає шанс на політичні зміни, на глибокі реформи, на повноцінне відновлення, економічне зростання, повернення громадян. Можна навіть вести мову про початок формування безпечної, захищеної держави шляхом інновацій і технологій. Укріплення основ справедливості через боротьбу з корупцією та створення чесного суду. Економічний розвиток країни, в тому числі на основі міжнародних економічних програм відновлення країни. Та все це неможливо без дієвих гарантій безпеки.  Більше про це у статті.

Коли розрахунок на стратегію розгрому у війні не збувається, вона змінюється на стратегію виснаження. Саме у вересні 2022 року, коли перші шахеди залетіли на територію України, а групи російського впливу розпочали дискредитаційну кампанію проти військового керівництва України, розпочалася нова ера воєн в історії людства. Війни на виснаження. До кінця 2023 року ця стратегія була абсолютно відточена та доведена до досконалості. Події 2024, а особливо 2025 року, попри незначні здобутки на фронті, вказують на абсолютну дієвість такої стратегії для Росії. Вона прагне створити умови, щоб добитися розвалу України на військовому, економічному і політичному фронтах одночасно. І тут вирішальним ударом, якого вони хочуть досягти, може стати новий етап війни. За відсутності єдиного бачення нової архітектури безпеки на Європейському континенті, без гарантій безпеки та реальних фінансових програм війна з Росією ризикує перейти у громадянську війну з вже подальшим захопленням Східної Європи. Більше про це у статті.

Ціллю номер один для Росії є Україна. Саме Україна з її суб’єктністю і незалежністю та усіма потенціалами, яка має стати воротами в Європу. Чи не тому сьогодні так важко знайти порозуміння щодо зупинки війни? З’ясувати, у якій формі передбачалося позбавлення України суверенності і відновлення імперських амбіцій, згодом зможуть історики. Але характер подій з осені 2021 року, протягом 2022 року і дотепер, особливо поширення недовіри до ЗСУ, виявлені корупційні зв’язки окремих членів РНБО, а також риторика і поведінка російського керівництва, не залишають сумнівів щодо цілі Росії: Україна має припинити своє існування як незалежна держава. Цей висновок маємо запам’ятати саме ми, українці. Його розуміння має лягти в основу побудови власної стратегії збереження держави. Більше про це - у статті. 

Політична мета війни. Саме цей термін врешті дає можливість побачити не тільки що робить противник, а й куди рухатися нам самим.  Бо скільки б не намагалося військове командування сформувати військову стратегію на певний період, усе це не принесе жодного результату без політичної волі. Чому ж так важливо визначити політичну мету війни - спробував пояснити у цій статті. Скорочена версія вийшла в The Telegraph Повна версія українською на Лізі Повна версія англійською тут

Мав честь виступити на політичній конференції New Statesman Politics Live в Лондоні. Це була нагода поговорити не лише про військовий, а й про політичний вимір війни проти Росії. Про політичну мету України в ній. Детальніше про це за лінком.

Черговий доказ того, що Росія не збирається завершувати війну. Співчуття всім, хто втратив рідних і близьких. Фото Яна Доброносова

Це була серйозна дискусія, організована Eastern Flank Institute, про еволюцію війни та перспективи європейської безпеки. Дякую за можливість виступити на важливу тему та відповісти на гострі запитання. Про ситуацію на фронті і в тилу, про загрози зовнішні та внутрішні. Ми маємо об'єднатися у спротиві агресору, розвивати технології та побороти корупцію. Ми маємо стати сильними, щоб вижити і щоб в наших дітей було майбутнє. Росія не готується до завершення війни, навпаки - вона готується до тривалого протистояння. Втомлена Україна, розділений Захід і стримані Сполучені Штати свідчать про те, що час на боці росіян. Без значного зовнішнього тиску чи внутрішніх потрясінь керівництво Росії, швидше за все, продовжуватиме війну довго, адаптуючись, маневруючи та приймаючи втрати, щоб досягти цілей, які залишаються незмінними. Нам потрібен стратегічний зсув – не повна відмова від тактики виснаження, а інтеграція в більш широкий і активний план саме через інновації та технології.

Кажуть, що війна починається там, де провалюється дипломатія. Проте, коли дипломатія стає ще одним фронтом війни, саме переговори є єдиною публічною ареною безпосереднього протистояння українських дипломатів і урядовців із представниками РФ. Протистояння, у якому нас, як і на полі бою, влаштовує лише один очевидний результат. Це фронт, де діють власні закони і правила, де сила не завжди в правді, а скоріше - правда в силі. Де в основному через силу країни реалізують свою зовнішню політику... Виклав свої думки про силу дипломатії та "тактику виснаження" Росії на переговорному фронті у війні проти України. Скорочена версія вийшла в американському виданні New York Post Повна версія опублікована на сайті "Української правди" Повний текст англійською тут

Дякую за службу🇺🇦 Дякую, що завжди були перші.  Пишаюся, що вірив, сподівався і отримував результат.  Низько вклоняюся перед Вами.  Вічна памʼять полеглим Героям.  Сил і витримки тим, хто залишився у строю. І як би важко нам не було, але вже точно ніколи не буде соромно.

Мав честь відвідати Ітонський коледж. Топовий освітній заклад Британії, який з 1440 року виховав багато знакових фігур, в тому числі очільників британського уряду. Тут вчиться молодь з усього світу, яку об'єднує жага до знань. Яка вчить минуле, цікавиться сьогоденням і переймається майбутнім. Розповів про Україну, її боротьбу та значення цього спротиву для Європи та світу. Захід має зробити все, щоб Україна не програла. Нам потрібна нова архітектура безпеки Європи, розвиток технологій та справедливий мир. Ми говорили про минуле, але більше - про майбутнє. Перед Україною та усією Європою сьогодні стоять великі виклики. Але вони ж і дають нам шанс вибудувати безпечне майбутнє для наших дітей. Головне - усвідомити реальні ризики та нарешті почати спільно та ефективно на них реагувати. Дуже вдячний за можливість донести ці ідеї до молоді Ітонського коледжу, серед якої - майбутні урядовці та прем'єр-міністри. Такі зустрічі надихають і дають надію на те, що разом ми збудуємо безпечне майбутнє.

Ти нічого не боявся, йшов зі своїми «вовками» тільки вперед. Щирий і відважний. І вів за собою інших, в кого спільна мета - боротися за свою країну. Ціна цієї війни висока. Тобі мало б виповнитися 30… Світла памʼять, Друже.

Мав за честь виступити онлайн перед мерами найбільших британських міст та регіонів. Сьогодні у нас вже є понад два десятки партнерських зв'язків між українськими та британськими містами. І цей список постійно зростає, а меморандуми перетворюються на реальні проекти в різних сферах. Вдячні за підтримку, яку українці отримують в часи війни, — на коробках з гуманітарною допомогою часто написані знайомі британські міста, які і самі пережили бомбардування у Другій світовій війні. Британія вже багато зробила для зміцнення нашої оборони, але ми дивимось далі. Ми хочемо розвивати спільні виробництва, технології, навчання. Хочемо, щоб український і британський досвід взаємно збагачували один одного. Щоб ми разом робили Європу безпечнішою.

Ще одна ніч терору. Росія хоче залишити українців без світла, газу та тепла. Продовжує жорстокі атаки. Вбиває, нищить та руйнує. Мають бути рішучі дії всього цивілізованого світу. Велика вдячність рятувальникам та всім, хто долає наслідки обстрілів. Співчуття постраждалим та родинам загиблих. 📷 ДСНС та Яна Доброносова

Сьогодні жодна країна світу не здатна самостійно витримати сучасний рівень інтенсивності бойових дій та повністю задовольнити увесь комплекс оборонних потреб. І щоб вижити, нам треба знайти відповідь на ряд запитань. А головне – забезпечити власні ефективні гарантії безпеки у майбутньому. Детальніше - за лінком. Польською. Англійською.