Олег Шарп | Oleg Sharp

ості повноважень. Що нам і треба. Так що усе, що несе Трамп, тимчасово. Як і сам трампізм. 🔸 Про репараційний кредит, який є важливою складовою подальших спільних дій ЄС та України. Тут краще, аніж було ще тиждень назад. ЄС вже прийняв рішення про безстрокове блокування активів Росії - таким чином, блок усунув перешкоду для використання цих коштів для допомоги Україні. Остаточно все буде вирішено на саміті ЄС 18-19 грудня. А для перестраховки Євросоюз запровадить механізм, щоб заморожування активів продовжувалося не одностайно, а кваліфікованою більшістю. 🔸 Про вибори. Форма та зміст заяв Зеленського свідчать про одне: цей процес затягуватиметься нинішньою владою настільки довго, наскільки це готові терпіти наші партнери і самі українці. Просто так Зеленський своїми клейнодами не поступиться - це моє глибоке переконання. 🔸 Про т.зв. "референдум". Утопія, яка при її здійсненні може закріпити приналежність окупованих територій до Росії. Одне діло - ті, хто ставитиме галочку у Мукачево, інше - у Харкові. І повірте: якщо голосування буде дійсно таємним, більшість тих, хто зараз публічно б'є себе у груди патріотичною рукою, спокійно поставлять хрестик за передачу "спірних" територій Ерефії. Так що користі у такому "референдумі" - зеро. 🔸 Щодо Болотного царства. Оптимісти та песимісти згодні з тим, що наступні декілька місяців будуть найважчими для російської економіки з початку війни. Кремль витрачає половину свого бюджету на збройні сили, військово-промисловий комплекс, внутрішню безпеку та обслуговування боргу. Лави штурмовиків реально рідіють, і без загальної мобілізації навесні вже не обійтись - а це ще більш важке навантаження на економіку. А пять показових нарад путіна з військовими за останні 2 місяці (це більше, аніж за весь час війни) свідчать лише про відчайдушну спробу продемонструвати Трампу "побєду на всєх фронтах", а також якнайшвидше згорнути бойові дії на своїх умовах. Трамп трохи не в собі, але не настільки дурний, щоб в усе це вірити. Та й приклад Купянська - яскраве свідчення того, що путін блефує - незграбно і поспіхом. І рішення, які будуть прийняті керівництвом України у найближчі два тижні - без бою здати територію Донеччини або за допомоги європейців триматись до весни - яскраво продемонструють, вдався путінський блеф або ні. А триматись у нас можливості поки є - тим більше, що за останні два тижні наші ракети та БПЛА вразили безпрецедентну кількість критично важливих цілей на території болот. ❗️Так що моя думка залишається сталою - триматись треба, як мінімум, до весни. Вірити у ЗСУ. Допомагати ЗСУ. Вірити в себе. В Україну. В наших дітей. Вистоїмо. З повагою, Олег Шарп.

🍁 ТИЖНЕВИЙ ОГЛЯД ВІД ОЛЕГА ШАРПА - 12.12.2025. Друзі, все більше впевнююсь, що сумніви стосовно мого повного контролю над каналом - не паранойя. Сьогодні були спроби змінити платіжні данні цього акаунта. Тому рішення однозначне - новий акаунт і новий канал. З технічного... Чат, який для багатьох вже став рідним, відокремлю від каналу і пущу його у тимчасове вільне плавання із паном Сергієм на капітанському мостику. Сам канал переведу у приватний режим і закрию для дописів. Щодо зборів. Поки пауза. Представників трьох підрозділів, які на цей час не надали звітів по витрачених коштах, прошу передати їх тому ж пану Сергію - моєму адміну. Він опублікує ці звіти у своєму чаті. Прошу вибачення, але не з моєї вини і не за своєю примхою я вимушений йти на такий крок. Проте, перейдемо до аналізу того, що на цей день відбувається у світі:. 🔸 Усі ці десятки зустрічей та телефонних розмов, які провів Зеленський минулого тижня, нічого не варті, якщо кінцевого документу ще не бачила і не прийняла Москва. І я не бачу поки сенсу обговорювати такі гарні для нас пункти нового плану, як то: вступ до ЄС у 2027 році, гарантії безпеки на кшталт ст.5 статуту НАТО та сотні мільярдів доларів на відновлення України тощо. І важливим індикатором того, чи є прогрес у формуванні спільної позиції між Україною, Європою та США, стане факт приїзду чи не приїзду цього вікенду американських представників на Європейський континент. Між тим, все більше стає очевидним, що Київ вже погодився на виведення своїх військ з Донеччини та створення там т.зв. "демілітаризованої зони" (чи ВЕЗ - в іншій інтерпретації). А те, що мовляв, "Подоляка не так зрозуміли" - це лише технологічний прийом пом'якшення основного посилу. Вікно Овертона відкрито, і якщо така концепція дійсно буде реалізована після відводу українських військ, то вже не матиме принципового значення – відведуть росіяни свої війська від нинішньої лінії фронту чи ні. У такому випадку це буде не "буферна зона", а повністю контрольована РФ територія з російськими органами управління, російською поліцією і ФСБ, але без фізичної присутності російських військ, які там особливо не знадобляться. І те, що я це викладаю у досить спокійному тоні, абсолютно не відображає того, що коїться у мене в душі. Як і хто цьому може запобігти? За великим рахунком, тільки європейці (у дієвість пасіонарної частини українців я на цьому етапі я не вірю). Якщо вони у найближчі місяці спрацюють на максимумі своїх фінансових та військово-технічних можливостей, до квітня ми точно не втратимо Краматорсько-Слав`янську агломерацію, а росіяни з комплексу причин, які я описував у минулому дописі, втратять можливість проводити наступальні дії. Цей цугцванг спонукає путіна йти заморозку бойових дій по лінії фронту, а не вимагати ганебного виходу ЗСУ з власної ж території. 🔸 Про Трампа. Я дуже давно писав: те, що він говорить, і так як він діє - дві великі різниці, як кажуть в Одесі. Між тим, з нього такий миротворець, як з мене сінгапурський льотчик. У сфері мирних процесів інстинкти Трампа — шоу, а не кропітка робота. Для нього важливіше рукостискання і церемонія підписання, ніж стійкий, справедливий результат. Зокрема, прем'єр Таїланду вже заявив, що "не пам'ятає" угоди про мир з Камбоджею, яку підписали за посередництва Трампа. І нам стане набагато легше, якщо він взагалі вийде з переговорів. І помиляються ті, хто вважає, що одночасно з цим виходом він дасть наказ припинити постачання Україні розвідданих та продаж зброї Європі. Йому не дадуть зробити це ні більшість однопартійців, ні потужне військове лобі, яке представляє республіканців. До того ж... Трамп вже програв місцеві вибори 2025, а перемога демократки у Майямі, яка вперше за останні 30 років перемогла республіканця, і зробила це з великим відривом у 20 відсотків свідчить про ріст невдоволення політикою республіканців навіть у середовищі їх найстійкіших прихильників. І у листопаді 2026, коли переобиратимуть всю Палату представників, третину сенаторів, та місцеву владу, вибори трампісти програють - причому, усі. А втрата Палати і Сенату означатиме втрату і більш

🍁 Друзі, найкращим привітанням для мене у стане закриття збору - хлопцям терміново потрібні "Джмелики" і РЕБ. Залишилось зібрати не так багато: https://t.me/Oll_Sharp/22837 Щиро дякую кожному, хто долучився! Наступного тижня буде ще один звіт про витрачені кошти.

🍁 Друзі, хлопці з 95-ї щиро дякують нашій спільноті за допомогу в придбанні авто для потреб підрозділу безпілотних систем. 🙏 Хай береже їх Бог, а ми допомагатимемо чим можемо.

🍁 Мій особистий Миколай зараз у ЗСУ. Я прошу його, щоб у цей час він дарував все, що у його силах, нашим бійцям. А ми з вами дочекаємось мира, хоча краще - перемоги. І це єдине, що зараз можемо попросити у нього ми - ті, хто вже котрий рік допомагає нашій Армії. Вже третій рік у цей день я ставлю пісню - вона для мене найкраща, коли мова йде про наших титанів. І хай пробачать мене хлопці з Kozak System, але я більше люблю цю пісню у виконанні цієї дівчинки. Представниці нового покоління українців, котрі не жили без війни жодного дня. І котрі вже у своєму ніжному віці розуміють ціну миру, ціну перемоги, ціну життя. А я знову збираю на "Джмелики" (Black Hornet Nano). Цього разу є можливість придбати три одиниці. Також наші бойові розвідники просять один РЕБ КАСПЕР С2 mini FPV (720-1100 мГц), ❗️З урахуванням 12 тис. грн, які залишились в мене від попереднього збору, зараз вкрай потрібно за тиждень зібрати 305 тис. грн. Потягнемо? Реквізити: 💳 PayPal: oolmasharp@gmail.com 🔗 Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/4zNaCg1JZg 💳 Номер картки банки

4441111126096886

🔗 Поповнити конверт через Приват24 https://www.privat24.ua/send/h6jyz Номер картки конверта 5168752134575755 🫶 Ще раз низький уклін нашим воїнам. Вистоїмо. Бо мусимо.

их країн. Ми маємо боєздатну армію і ми маємо витримку людей, які її підтримують. Все це дуже не мало. 🔸 Щодо нинішніх перемовин. Впевнений, що наразі ніхто, окрім тих, хто був безпосередньо залучений, не зможе розповісти детально, про що йшла мова у Москві 2 грудня. Але про результати тих переговорів, які зараз ведуть Умеров з американцями, я сподіваюсь дізнатись досить скоро. Про що знайду час розповісти вам поза рамками тижневого огляду. 🎅 Через кілька годин настане Миколай та День Української армії. Поважаю першого "винуватця" цього свята, але більше вірю у другого. Якщо ви не проти, через кілька годин поставлю збір: треба викупити три грудневих "джмелика" - вони дуже добре показали себе у міських боях. 🤝 Зичу вам, шановні друзі, оптимізму, терпіння, злагоди, здоров'я. З повагою, Олег Шарп.

ення контрудара проти антикорупційних органів. Два органи, руками яких планувалося цей удар завдавати - Офіс генпрокурора та СБУ, фактично заявили про свій «вихід з чату», виступивши з клопотанням про звільнення детектива НАБУ. Загалом, це було зрозуміло ще після відставки Єрмака, але тепер закріплено практично офіційно. Також це свідчить про ослаблення політичного контролю Зеленського над силовими структурами. Що там з болотним царством? Там все досить хрєново. У 2025 році доходи російського бюджету тільки від нафтогазового сектора за 10 місяців впали на 21%, що пов'язано з падінням цін на нафту Urals, зростанням знижок для азіатських покупців, посиленням санкцій та логістичними витратами. Плюс наші дрони "вибили" ще 15 відсотків цих прибутків, а це досить багато. Путін навіть випросив у Трампа призупинення деяких санкцій проти нафто-газового сектору Ерефії. Зокрема, США продовжили дію генеральної ліцензії, що дозволяє мережам автозаправних станцій "Лукойлу" за межами Росії працювати без застосування санкцій. Термін - до квітня 2026 року.

У цьому контексті, навіть Z-блогери почали відкрито писати про близький апокаліпсис. Цитую одного з них мовою оригінала: "Все вопят о том, что переговоры Уиткоффа - Кушнера с руководством РФ провалились, мол, что война будет вечной. Не будет. Не обращаю внимания на дипломатические танцы. Вижу, что творится в экономике. Полярная лиса приходит в РФ. Воевать дальше - пупок может развязаться, ибо все средства на войну бросить невозможно. Уже весной обрушится экономика, а затем армия и госаппарат. Ни одна из заявленных целей так и не была выполнены. Более того, РФ понесла колоссальные человеческие потери, которых не знала в современной истории, а в качестве "награды" получила часть украинских территорий, уничтоженных до основания."

А тепер, якщо хтось з вас осилив до цього моменту мій довгочит, зробимо певні висновки: 🔸 США зміною своєї офіційної стратегії довели, що вони поступово дистанціонуватимуться від нашої війни, а сам Трамп наразі більше переймається Венесуелою, аніж Україною. 🔸 У Європі стурбовані і не довіряють Трампу у переговорному процесі щодо України. Більше того, дипломати в НАТО навіть не впевнені, яку саме версію мирного плану команда Трампа обговорює з Кремлем. А тому усі сили у найближчому майбутньому кинуть на те, щоб забезпечити фінансування Києва на максимально високому рівні та створити власні безпекові механізми із максимальним залученням до них нашої країни. Якщо перемовини у черговий раз закінчаться провалом, допомагати нам готові в автономному режимі - навіть, якщо Вашингтон вирішить припинити продаж своєї зброї. Що, враховуючи інтереси військового лобі, вкрай малоймовірно. 🔸 Україна може обговорювати окремі пункти т.зв. "мирного плану", але ні в якому разі не погоджуватись на добровільну здачу своїх земель та їх юридичне визнання за Росією. Попри корупційні скандали та не дуже сприятливу ситуацію на фронті, у нас є можливості триматись ще досить довго. Головне - незмінність та безперервність європейської підтримки. 🔸 Росія наразі знаходиться у критичному економічному становищі, але теж готова ще до декілька місяців наступальних дій. Враховуючи той факт, що наразі РОА спалює свою основні резерви, у березні-квітні вона буде здатна лише оборонятись. Це загальна думка абсолютно усіх експертів, з якими я розмовляв. Саме у цей час слід очікувати реального завершення бойових дій внаслідок патової ситуації, яка складеться на той час. Особливо, якщо росіянам не вдасться захопити Краматорсько-Слав`янську агломерацію. А їм це не вдасться. 🔸 Кільце навколо Зеленського продовжить стискатись, що спонукає його піти на популістські призначення в своїй адміністрації та уряді, але це його не врятує від подальших втрат політичних позицій. З ймовірністю 90% він не балотуватиметься на наступний термін. Щодо його подальшої долі, прогнозів не робитиму - тут багато варантів. 🔸 У цілому становище України складне, але далеко не безнадійне. Ми успішно та послідовно нищимо основний актив Росії - її нафто-газову промисловість. Ми маємо вірних друзів серед більшості європейськ

пейські уряди виділятимуть нам достатньо коштів, але у країнах демократії так прийнято, що керівники держав знаходяться у висококонкурентному політичному середовищі і вимушені постійно балансувати між міжнародними зобов'язаннями і "хотєлкамі" своїх виборців. Ми вже отримали тривожні сигнали від Італії та Чехії, а політична стійкість Макрона з Мерцем нижча, аніж нам хотілось би. Тому питання отримання нами коштів т.зв. репараційного кредиту за рахунок російських заморожених активів стає головним питанням виживання та подальшого спротиву України. Саме тому зараз відбувається вирішальна битва за доступ до цих грошей. І найбільш прикро те, що зірвати такий доступ намагається не тільки Росія, але й США. Зокрема, американські посадовці переконують держави-члени ЄС, що ці активи потрібні, щоб забезпечити мирну угоду між Києвом і Москвою, тому їх не варто використовуватися для продовження війни. Вашингтон також пропонує використати ці активи, нібито, для фінансування післявоєнних американських інвестицій. Європейські лідери наполягають, що питання використання активів — це справа Європи, оскільки більшість заморожених коштів перебуває саме в ЄС. Наразі Мерц відправився до Брюсселю щоб прибрати чи не останню перепону на цьому шляху - позицію Бельгії. Довідково: за оцінкою Єврокомісії, Україні потрібно 135 мільярдів євро до кінця 2027 року у разі продовження бойових дій. 115 млрд євро пропонується витратити на оборонну промисловість України, 50 млрд євро на бюджетні потреби та ще 45 млрд на погашення кредиту G7, наданого Україні з 2024 року. Репараційний кредит є частиною ширшого фінансового пакету вартістю до 210 млрд. євро, покликаного підтримати Україну в найближчі роки. Альтернативою використання активів РФ пропонується загальна позика Євросоюзу на 90 млрд євро. Тобто, відчуваєте різницю між 210 гарантованими млрд доларів і 90 млрд, виплату яких ще можуть призупинити окремі країни у випадку приходу до влади в них ультраправих чи ультралівих сил. Так що яйце путіна зараз у Брюсселі, а розбити його і забезпечити підтримку України на багато років уперед і намагаються наші вірні європейські друзі. У цьому сенсі я налаштований досить оптимістично. До того ж, Лондон показав гарний приклад - Британія вже зараз готова передати Україні 10,6 млрд доларів заморожених активів РФ. Думаю, 18-19 грудня буде прийнято позитивне для нас рішення, але є одне але... Що не так з українською владою?. Ви навіть не уявляєте, якої шкоди заподіяв Україні останній корупційний скандал. Звісно, наші європейські друзі весь час повторюють: головне, що Зеленський бореться з корупцією і, мовляв, тільки в авторитарних країнах її "немає". Це, звісно, мантри для своїх виборців, які все голосніше почали говорити про, м'яко кажучи, нецільове використання українською владою грошей європейських платників податків. Насправді ж, у кулуарах європейці повністю підтримують проведення в Україні виборів усіх рівнів не пізніше, аніж через сто днів після буд-якої мирної угоди. І вони навіть не приховують, що у подальшому роблять ставку на Залужного, який провів багато зустрічей з ними у форматі non-paper, а на цю годину знаходиться в Києві (для чого - повідомлю у наступному огляді). Паралельно йде тиск на самого Зеленського для того, щоб той добровільно відмовився від висування на другий термін. Останній, розуміючи, що може піти "паровозиком" за своїми арештованими друзями вимагає взамін низку особистих гарантій, на більшість яких європейці готові пристати. НАБУ у цьому контексті (нагадаю, НАБУ і САП, які створювались з ініціативи та на гроші американців, наразі фактично перейшли під контроль ЄС; причина проста: раніше американці не хотіли допустити розкрадання своїх грошей в Україні, а зараз цього не хочуть європейці) демонстративно стискують кільце навколо самого Зеленського. І щоб залишитись на п'єдесталі у всьому білому, останній почав витягати з небуття усяких менделей, задача яких одна: медійно відокремити "злодіїв" на кшталт Міндіча-Єрмака від "героя" Зеленського. Проте, звільнення детективу НАБУ Магамедрасулова означає фактичний крах проекту ОПУ щодо нанес

близькістю європейців до поля бою та почуттям, що вони можуть бути наступними, тоді як американці більше стурбовані Китаєм як довгостроковою загрозою. На що може піти Україна у ході цих "торгів", а на що ні? Знов таки, у розмовах з проукраїнськими американцями зі сфери міжнародної політики, я виніс для себе декілька принципових тез. Почну з того, що практично ніхто у США та Європі не бажає безумовної поразки Росії. Основний аргумент: усі бояться смути, хаосу та розпаду імперії, коли в результаті цього розкидана по усій країні ядерна зброя опиниться в руках невідомо кого. Така перспектива їх лякає найбільше, а тому усі, хто продовжує допомагати Україні, готові максимально послаблювати Московію, але не готові допустити її розпаду. З моральної точки зору нам дуже неприємний цей факт, але не враховувати його ми не можемо. Далі американські україністи (як, до речі, і європейські) стверджують: головне, на що нам не можна погоджуватись - так це на ДОБРОВІЛЬНИЙ вихід з будь-яких українських земель. Бо це створить настільки кричущий прецедент заохочення агресора, що про нього у негативному контексті згадуватимуть ще багато поколінь українців. Інші пункти можна обговорювати. Звісно, ніхто не має права вказувати нам, до яких союзів доєднуватись Україні, а до яких ні. Звісно, тільки ми маємо право вирішувати, яку армію нам мати, і якою мовою розмовляти. Але... Давно вже стало зрозумілим, що гарантії безпеки ядерних європейських країн (плюс Німеччина), а також сильні та оснащені за стандартами НАТО ВСУ і є основною гарантією. Тому наразі базовим виглядає сценарій, за якого в рамках "мирної угоди" Вашингтоном де-факто буде накладений мораторій на вступ України до НАТО. При цьому Київ не змушуватиме де-юре відмовлятися від цього наміру та змінювати власну Конституцію. Що стосується чисельності нашої армії, то теж ніхто не має права визначати її кількість. Але у Вашингтоні вважають, що путіну треба буде якось "продати" закінчення війни своїм накрученим пропагандою бісноватим рабам, а тому можна погодитись на чисельні обмеження у 700-800 тис. військових. Більше ми навіть за допомогою європейців не зможемо утримувати. До того ж, ці 800 000 ще треба буде знайти після того, як велика частина тих, хто воює ще з 2014-го, захоче демобілізуватись. Так що тут я бачу виключно моральну проблему - особливо, з урахуванням того, що в Стамбулі у травні 2022-го болотні падлюки вимагали скорочення ЗСУ до 65 тис. штиків. А тепер з холодною головою юриста поясню, що не бачу трагедії у викладених вище поступках, які є принциповими для путіна. Справа у тому, що існує діюча Віденська конвенція про міжнародні договори 1969 року, яка каже, що жоден міжнародний договір не має сили, якщо він отриманий із загрозою сили або із застосуванням сили. Тому, поки російські окупаційні війська знаходяться на нашій землі, будь-який підписаний документ з боку України згодом - коли міжнародне право буде поновлено - не матиме жодної сили. Жодної! Тобто, Україна для запобігання подальшого наступу РОА може підписати, що передає Росії зірку Альдебаран, усіх пінгвінів світу, Єрмака з Безуглою та Арестовича на додаток, - все це для міжнародного права не має жодного значення, бо Росія отримала це все на порушення Статуту ООН. Який, до речі, також забороняє використовувати силу для зміни кордонів. І цей день - день відродження міжнародного права та максимально слабкої Росії настане - це моє глибоке переконання. А от якщо ми добровільно погодимось йти зі своєї землі та юридично визнаємо окуповані території російськими, цього нам не вибачать ні родичі загиблих воїнів, ні самі воїни, ні наші нащадки. За рахунок чого і як довго Україна зможе триматись на полі бою? Відповідь дуже проста - за рахунок пасіонарної частини ЗСУ та грошей. Я навіть не згадав тут наших європейських друзів - вони наразі також вперлись лобом у проблему грошей. Бо європейські гроші - це зброя і більша частина українського бюджету. Європейці можуть довго говорити про підтримку України, але без грошей - це як втішний візит жертви зґвалтування до психіатра замість покарання насильника. Певний час євро

🍁 ТИЖНЕВИЙ ОГЛЯД ВІД ОЛЕГА ШАРПА - 6.12.2025. Цікавий вийшов експеримент. Останній тиждень настільки був завантажений роботою, що майже не дивився новинну стрічку. Сьогодні основні події пропустив через себе і зрозумів, що чи не похвилинне полювання за тим, що сказав той чи інший персонаж цієї світової какофонії, не дає можливості системно оцінювати синергію подій у комплексі. Тому продовжу і в подальшому давати тижневі зведення, а не реагувати на переміщення окремих елементів цієї мозаїки. Так що давайте спробуємо розкласти все по поличках, переміщуючись від геополітичних моментів до оперативних подій на "землі". Поїхали... Почну з нової Стратегію національної безпеки США, яка, до того часу, поки Україна не стане повноцінним суб'єктом світової політики, буде значним чином впливати й на нас. В цій доктрині заявлено про радикальний перегляд зовнішньої політики останніх десятиліть та стверджується, що колишній курс виявився хибним і підірвав національну міць країни. Нова стратегія будується навколо принципу America First та різко звужує перелік питань, які Вашингтон вважає сферою своїх життєво важливих інтересів. Стратегія визначає ключові цілі:«закінчення епохи масової міграції», відновлення промисловості та енергетичне домінування, посилення технологічної переваги США та зміцнення армії, здатної «швидко і рішуче, з мінімальними втратами» вигравати війни. Також досить незавуальовано стверджується, що НАТО має припинити розширення в Європі: зокрема, у стратегії сказано, що американська політика щодо Європи має пріоритетно передбачати, серед іншого, "припинення сприйняття — і запобігання перетворенню на реальність — НАТО як альянсу, який постійно розширюється". Таким чином, геополітична ситуація, в якій ми зараз опинились, дуже проста, і її можна показати на пальцях. Європейський Союз вважає, що Росія є його головною загрозою, а з Китаєм необхідно мати повноцінні політичні та економічні відносини. Трампістські Сполучені Штати вважають, що Китай є його головною загрозою, а з Росією необхідно мати повноцінні політичні та економічні відносини. Ось, власне, і весь секрет: ЄС за винятком 3-4 дрібних країн готовий йти на жертви заради боротьби з Росією, а США не хочуть псувати відносини з нею. Євросоюз, слабша сторона, не може змусити Вашингтон змінити позицію. Але й США, незважаючи на всю свою могутність, нездатні примусити Брюссель до підпорядкування. Оце взаємне безсилля і ставить Україну у ситуацію, в якій ми сьогодні опинилися - це я традиційно підвішую "українські яйця" до загальної картини міжнародного сьогодення. У цьому контексті Білий дім новою доктриною зробив ще один крок від нас та Європи, що, безумовно, спонукає Європу зробити свій. Для України це добре і погано водночас. Добре те, що Європа наочно побачила, з ким має справу - як з боку Росії, так і з боку США. Що ВЖЕ стало поштовхом як нарощування власної військової складової, так і чітке усвідомлення того, що без сильної та суверенної України європейська безпека стане дуже вразливою. Тому вони й почали нарешті "Push the horses", як казав один відомий персонаж. Тепер перейдемо до подій минулого тижня. Якщо вам хтось скаже, про що конкретно і по пунктах вели перемовини Віткофф з путіним у Москві, вони лукавитимуть. Бо на цей час, маючи негативний досвід передчасного витоку інформації, болотні домовились з росіянами про дуже обмежене коло людей, яке знатиме подробиці цих зустрічей. Навіть Держдеп не в курсі окремих деталей цього раунду перемовин, і нічого не міг сказати з цього приводу навіть Desk Officer українського напряму цього відомства. Це не обов'язково значить, що підкилимно оформлюють умови капітуляції України (хоча таке я теж не виключаю). Просто ні США (як це не прикро), ні Росія не хочуть, щоб у цей процес втручались європейці. Бо вони та американці підходять до мирного процесу по Україні з двох різних точок зору. Європа бачить, як Росія переозброюється, і переймається наступною війною. У свою чергу, США мислять короткостроково: припинити вогонь, поставити Україну на ноги і сколотити свого роду "холодний мир" на рік чи два. Різниця пояснюється

🍁 Залужний підтримав ідею укладення Україною миру без «повної перемоги» над Росією. За його словами, найбільш імовірним сценарієм завершення війни буде її замороження на кілька років.

«Ми, українці, звичайно, хочемо повної перемоги – розпаду Російської імперії. Але не можемо й відкидати варіант довготривалого (на роки) припинення війни, бо саме це надто поширений у історії війн спосіб їх завершення. Війна не завжди завершується перемогою однієї сторони і поразкою іншої. Так було у Другій світовій, але це рідкісне виключення, бо так майже ніколи не було в людській історії. Переважна більшість війн завершується або взаємною поразкою, або кожна сторона впевнена, що перемогла, або іншими варіантами», - цитата Залужного.

Можете сприймате це як завгодно, але. Давно вважаю генерала рупором європейського підходу до завершення цієї війни. Ваші думки?

🍁 Єрмак заявив західному ЗМІ, що "йде на фронт" "Я йду на фронт… Я служив Україні й був у Києві 24 лютого 2024 року (імоввірно, малося на увазі 2022 року, - ред.). Можливо, ми ще побачимося. Слава Україні", - цитує його повідомлення New York Post. Потім репортерка New York Post показала повідомлення від Єрмака… 🤔 Вірите?)

🍁 Bloomberg стверджує (а я підтверджую), що сьогодні разом з Умеровим до Маямі летить Кислиця. Цю людину я знаю особисто і найбільше довіряю у нинішньому складі МЗС. Там вони вестимуть перемовини з Віткоффом, Кушнером та Дрісколлом перед відльотом останніх у Москву та Київ відповідно. У будь-якому разі зв'язка Умеров-Кислиця краща за Умеров-Єрмак.

🍁 Мій канал продовжує мене дивувати. Хвилину назад поставив тижневий огляд. Через декілька секунд захотів внести у нього одну правку. Заходжу у телеграм, а допис корова язиком злизала... А у зв'язку з тим, що усі дописи я пишу "з колес", копії в мене не залишилось. Шкода трьох годин роботи... 😢 Якщо коротко, то я описав три сценарія розвитку подій - європейський, американський та російський. Європейський полягає у тому, що поки на фронті хоч і помітні наростаючі проблеми, але тотального обвалу не спостерігається, Трамп не вжив серйозних примусових заходів до України, а шанси на отримання репараційного кредиту не рівні нулю, немає сенсу відмовлятися від колишньої стратегії і йти на такі поступки, як добровільний вивід військ з Донеччини. Віткофф з Дрісколлом наразі почнуть тиснути на Умерова із Зеленським тим,, що Путін і так захопить усю Донецьку область? То нехай спробує. Це йому завдання ще на два роки за нинішніх темпів? Але якщо американці не відступлять у своїй санкційній політиці, вже до весни Москва знекровиться і не зможе далі наступати. Тобто, нічого без бою Росії віддавати не будемо, бо це демонстративна капітуляція, яка перекреслить усі роки нашого спротиву. Американський варіант: хоч чучелом, хоч чушкою, хоч з Донбасом, хоч без, хоч по конституції, хоч з її порушенням, але у своїй Різдвяній промові Трамп повинен сказати, що він, нарешті, зупинив дев'яту війну. В його уявлені він отримає такі профіти, як зростання популярності усередені країни, замилювання справи Епштейна (мовляв, переможців не судять) та множинний оргазм від думки, що він унікальний альфа-самець, який зміг укласти найважчу у світі пісділ (peace deal - мирну угоду).

А Україна, а міжнародне право? Облиште, це не моя війна, А міжнародне право - це соплі Байдена. Є право сили, а не сила права.

Російський варіант відомий - зупинятись на ньому не буду. Потім я ще щось там написав, що спецслужби, які злили розмову Віткоффа з Дмітрієвим, повні ідіоти. Нічого нового ми не почули (усі й так чудово знали, що Віткофф - проросійський мудак), але тепер російсько-американські договорняки будуть шифруватись набагато ретельніше. Ще писав про внутрішньополітичне становище у США. Там було багато букв, але висновок один: демократам особливо нічого й робити не треба, щоб на найближчих виборах взяти більшість у Конгресі. Пізніше повернусь до цієї теми. Врешті решт, давайте зачекаємо 2 та 3 грудня - саме тоді відбудуться чергові "вирішальні" перемовини на українському треку: Віткофф буде у Москві, Дрісколл у Києві, Стармер у Вашингтоні. Хоча на цьому етапі можна зробити висновок про вже стандартний цикл. Спочатку США промовляють з Росією якусь "мирну" ініціативу, а потім пропонують її Україні. Та вводить у справу своїх європейських союзників, які надають пропозиції з неприйнятними для путіна умовами. Далі знову війна до початку березня, коли, як на мене, відкриється РЕАЛЬНЕ вікно для припинення вогню. Якщо, звісно, американці разом з росіянами не почнуть працювати разом у сенсі персонального тиску на Зеленського, поставивши його перед вибором: білий парашют, або карна справа з розкрадання американських грошей. Чи щось подібне. Є й вельми сприятливий для нас варіант розвитку подій, але щоб не наврочити, я поки промовчу. Принагідно прошу допомогти нашим давнім підопічним - у них досить критична ситуація по авто, бо, позавчора було влучання по ремонтній базі, і багато чого треба поновлювати. https://t.me/aeronavtyua/4704

ТИЖНЕВИЙ ОГЛЯД ВІД ОЛЕГА ШАРПА - 28.11.2025. в Республіканській партії завжди було сильно крило, пов'язане зі збройовим та нафтогазовим лобі. Воно виступає за жорсткіші на світовій арені. Її ідеологами були так звані «неоконсерватори», які керували американською зовнішньою політикою за часів Джорджа Буша-молодшого, але потім були усунені від ухвалення рішень і навіть у самій Республіканській партії опинилися в опозиції до Трампа. Після перемоги останнього рік тому, здавалося, що їхня зірка остаточно закотилася. Однак, схоже, зараз вони намагаються взяти реванш і звернути Трампа у свою віру, спонукавши його до застосування військової сили, обіцяючи президентові славу та легкі перемоги. Тим більше, що це збігається з позицією частини команди Трампа, яка просуває відмову від прихильності до «миропорядку заснованого на правилах», яку декларували до 2024 року США, і перехід до принципу «робимо, що хочемо, не звертаємо увагу на міжнародні норми та принципи непорушності кордонів». Ця позиція була ще на початку року викладена Марком Рубіо. Вона полягала в тому, що зберігати вірність «світопорядку, заснованому на правилах», не на користь США. І також не на користь США далі проводити політику глобалізації (ми цю мову докладно розбирали тут). Логіка в тому, що Америка, як найпотужніша у світі держава, може діяти як хоче, тому що їй ніхто не може завадити – ніхто не загрожуватиме їй війною чи вводитиме санкції. І тому створені після Другої світової війни міжнародні правила США лише на шкоду, оскільки обмежують реалізацію їх мощи. Так само як і процеси глобалізації, що призвели до прискореного зростання незахідних економік та падіння конкурентоспроможності США. А тому Америка зацікавлена ​​у припиненні вільної світової торгівлі та у переході до політики нав'язування нерівноправних торгових договорів партнерам або навіть у застосуванні військової сили, якщо це необхідно для доступу до ресурсів, наприклад Венесуели, Нігерії чи Гренландії. По суті, Трамп фактично почав руйнувати «світопорядок заснований на правилах», з позицій якого, зокрема, Захід засуджував вторгнення Росії в Україну. Тепер же, на тлі того, що роблять США це вторгнення, вже навіть і не виглядає як «виключення з норми». І тому мотивація подальшої підтримки Києва якось непомітно, але системно, змістилася від «захисту міжнародних норм та ліберальних цінностей» до «цінностей» столітньої давності – доступ до ресурсів («сировинна угода», нав'язана Україні) та боротьба за ринки збуту (спроба витіснити російські нафти та близькосхідні енергоносії). І це, мабуть, головна глобальна зміна протягом першого року після перемоги Трампа на виборах. Однак до миротворчої діяльності воно не має жодного стосунку. Навпаки – від такого розвороту один крок до вступу США до нових війн. І Трампа цей крок активно підштовхує значна частина Республіканської партії. Наприклад – атакувати Венесуелу чи поміняти владу на Кубі. Але Трамп вагається. Війна йому цікава як швидка операція, після якої настане «блискуча перемога». Якщо вона затягнеться, це стане катастрофою для президента США: різко посилить економічні проблеми, загострить внутрішні суперечності в країні, обрушить до нуля рейтинг самого Трампа, політично його знищивши. Тим більше, що запиту в американському суспільстві на активну експансіоністсько-імперську політику немає серед виборців-демократів, ні серед виборців-республіканців. А якщо ж говорити про глибше залучення США до війни в Україні – то тут уже є ризик початку ядерного конфлікту з РФ. Або як мінімум посилення альянсу Росії з Китаєм та іншими країнами незахідного світу на антиамериканській основі. Тому, незважаючи на жорстку риторику, Трамп поки що утримується від різких кроків. Проте ситуація балансує на межі. І в який бік хитнеться за підсумком маятник американської політики - у бік глобальних домовленостей про новий світопорядок, або у бік воєн, і стане головним питанням другого року другого терміну Трампа.

🍁 У продовження теми корупційного скандалу: новина, від якої сумно. Чеська ініціатива "Подарунок для путіна", яка зібрала $590 тис. для ЗСУ, вирішила відмовитися від купівлі ракети "Фламінго"

"Зараз ми вирішуємо це питання. Ми шукаємо альтернативу та продовжуємо вести переговори", - повідомив iDNES.cz засновник ініціативи Далібор Дедек.

Він сказав, що гроші все ще зберігаються на рахунку ініціативи, вона не перевела їх компанії Fire Point, яка виготовляє ракети "Фламінго". Своє рішення активісти пояснили можливим зв'язком компанії з Міндічем, який фігурує у корупційному скандалі. Я розумію, що вина фігурантів цієї справи повинна бути визначена судом. Але є таке поняття, як репутація. І скільки б не казали, що цю справу нам підкинули спеціально для дискредитації керівництва країни, і що розслідування треба відкласти до кінця війни, самих фактів кричащої корупції у верхівках влади вже ніхто особливо й не спростовує. Акценти зміщені на те, що все це відбувається "дуже невчасно" - а тому вже й не міндічі-єрмаки винуваті, а НАБУ, САП, Трамп, путін, лєнін, чорт лисий та Айседора Дункан. Задзеркалля.

🍁 Bloomberg дивується прикрим самогубствам тіньового флоту Росії. Два вибухи за добу. Два судна вже ніколи не повезуть російську нафту. Їх, як і Єрмака, відпрвлено у відставку. Перший вибух стався біля Босфору на танкері Kairos, який перевозить російську нафту і перебуває під санкціями ЄС, стверджує . На судні почалася пожежа, екіпаж із 25 осіб евакуюють. Судно йшло під прапором Гамбії з Єгипту до Новоросійська за новою порцією нафти. Ще один "хлопок" стався на борту танкера Virat, який також перебуває біля берегів Туреччини. І це судно також перебуває під санкціями за перевезення російської нафти. В управлінні з морських справ Туреччини заявили, що причиною вибухів стало «зовнішнє втручання». А російські воєнблогери стверджують, що обидва корита були атаковані "морськими дронами країн НАТО". От я і кажу: якщо нас формально не візьмуть до НАТО, треба самим бути як НАТО, треба бути краще за НАТО. За допомогою того ж НАТО. І хай думають після цього: а може краще було б взяти Україну до НАТО, де її б трохи стримували від її безбашенності? А так ламай голову - чиї то були дрони… Хоча розумні люди й так розуміють - цими вибухами нас відволікають від справи Єрмака. Проте, я щось не відволікся - можна ще парочку? Десятків.

🍁 Про Єрмака. UPD.. Поки писав цей текст, Єрмака вимушено здали і відправили у відставку. Чи врятує це зелену владу від подальших руйнувань - як репутаційних, так і електоральних? Вже ні - дракон доїдає дракона. І марно сподівається Зеленський, що йому вдасться й надалі правити країною у всьому білому, стоячи серед океану створеного ним лайна. Але текст все ж поставлю - він нижче.

Єрмак - це одна із ключових постатей у владі, її архітектор. Справа не в близькості до Зеленського, а в ефективності керівника ОПУ. Зараз втрата керованості і управлінський хаос може бути смертельним фактором для держави. Після війни - хоч гопки скачіть і обшукуйте та арештовуйте хоч Зеленського, кого хочете. Але не зараз. Шкода від топ корупції набагато менша, ніж від втрати керованості.

Це реальний коментар від реальної людини під новиною про обшуки у Єрмака. От я і думаю: до чого ж довели державу, коли звичайні для демократичної держави процесуальні дії, спрямовані на боротьбу з корупцією, сприймаються як предтеча краху держави. І по суті стверджують стару-нову сентенцію: "Є Єрмак - є держава, немає Єрмака - немає держави". Ну, а далі як по лекалам: не на часі - американці тиснуть на нас цією справою щоб піти на невигідні умови з Москвою - якщо не Єрмак, то хто? Абсолютно бридко читати, що ця корупційна справа, яка зачепила усю верхівку влади, обов'язково послабить нашу переговорну позицію - навіть, якщо цю думку розганяють поважні західні видання. Нашу позицію послаблює сам факт кричащої корупції, а не те, що в рамках її розслідування детективи виходять на вищу ланку керівництва країною. Чи якщо не звертати увагу на ці факти і демонстративно продовжувати тримати Єрмака головою делегації, наші позиції автоматично посиляться. Не на часі під час війни? Якраз під час війни і треба це робити з подвійним прагненням. Бо якщо створити прецедент у руслі "розберемось після війни", уявіть, скільки топ-чиновників почнуть красти, поки не наступило те саме "після війни". Бо після війни їх вже в країні не буде. Американці таким чином примушують нас до капітуляції? А може вони таким чином примушують до відставки Єрмака - це нікому не приходило у голову? Дуже у нас люблять негаразди у власному домі перекладати на американців, європейців, євреїв тощо. Підсвідома меншовартість під виглядом виправдань власних пройобів. До того ж визнання того, що Україною можна крутити, як того захочуть сильні світу цього. Винуватий Єрмак чи ні, повинен вирішити суд. Але у таких випадках, зважаючи на репутаційні втрати та можливість того, що російська чи якась інша сторона, зможуть чинити тиск на Єрмака та шантажувати його наявністю таких справ, в інтересах Зеленського відправити свого проксі (хоча велике питання - хто чий проксі) у відставку. Негайно. Ким замінити голову ОПУ на перемовинах із США, європейцями чи Росією? Ні, навіть не буду згадувати Порошенка, Чалого чи Огризка - це не реально. Замінити тим, хто і повинен по своїй посаді вести такі перемовини - міністром закордонних справ. І залишити вже усі конспірології, що нам ззовні свідомо підкинули цей скандал у той час, коли Україні найтяжче. Якщо це навіть так - що це змінює? Чи не втекли за кордон основні фігуранти справи? Чи не відправлені у відставку міністри? Чи не підтверджені "відкати" українським високопосадовцям? Чи є упевненість, що усією цією схемою не керував саме Єрмак? І чи є упевненість, що Зеленський не знав того, що творять його найближчі друзі? Немає. А тому треба зробити те найменше, що можна зробити - прийняти відставку Єрмака та наситити нашу переговорну групу тими, хто ПОКИ ЩО викликає довіру наших західних партнерів. Європейці це зрозуміють, американці змиряться, а на думку росіян нам плювати. P.S. Про інші події напишу трохи пізніше.

Олексій Гончаренко, сотні та тисячі людей тримають на своїх плечах, цивілізований світ, до якого прагне Україна, не задля твоєї електоральної гри! Сотні партійців воюють не задля того, щоб ковтати твої прощюпування ЦА! Якщо ти маєш на меті створити ідеологічно новий політичний рух, збирай свої речі і роби! Я втратив здоровʼя і служу вже 4 рік за цивілізований рух України, а не діч, про яку ти пишеш!

🍁 Прес-секретар американського міністра Дріскалла Джефф Толберт заявив, що перемовини в Абу-Дабі проходять «дуже продуктивно». «Переговори йдуть добре, і ми зберігаємо оптимізм. Генерал Дрісколл тісно співпрацює з Білим домом та міжвідомчими структурами США під час цих переговорів», — заявив Толберт. Нагадаю, що в ОАЕ перебуває і українська делегація на чолі з Будановим, яка проводить переговори як з американською, так і з російською сторонами. У цьому контексті видання Axios стверджує, що українська та російські військові розвідки мали зустрітися в Абу-Дабі з іншого питання, проте приїзд Дрискалла став для них несподіванкою і змінив початковий план. Видно, що Трамп дуже поспішає, бо за даними проінформованих джерел, ось-ось мають бути опубліковані плівки Епштейна, і американському президенту вкрай необхідно перебити цей скандал успіхами на українському треку. У даному випадку путін може скористатись такою нетерплячкою Трампа і намагатись проштовхнути максимум своїх хотєлок. Між тим, така ситуація має для нього й іншу сторону медалі: якщо Трамп побачить, що Київ працює конструктивно у цьому напрямі, а Москва робить все, щоб затягнути процес, непостійний як погода гонор Донні може направити свій гнів на очільника Кремля. А це нові санкції, чого путін намагається уникнути. Все складно, як пишуть у статусах, а тому просто наберемось терпіння.