Олег Шарп | Oleg Sharp

🍁 Човникова дипломатія у дії. Американці зустрілися з російянами в понеділок увечері і продовжать переговори сьогодні, щоб спробувати досягти угоди. Делегація на чолі з міністром армії Деном Дрісколлом вперше зустрілася з московітами в Абу-Дабі. Основа для переговорів - план з 19 пунктів, про який розповів Кислиця. Ці зустрічі не стали несподіванкою для українців. «Українці знають, що ми тут. Ми діємо прозоро» - Дрісколл. Цікаво наступне. Вчора Рябков заявив, що план Віткоффа-Кушнера їх влаштовує тільки у первинному варіанті. Між тим, знаючи, що цей варіант був значним чином перероблений за вимогою європейців, путін все ж направив свою делегацію до ОАЕ. Бо боїться першим вийти з перемовин і одразу отримати нові санкції. Звісно, тягнутиме час. Звісно, намагатиметься знову блефувати і піднімати ставки, але... Ні, поки ніяких прогнозів. Зачекаємо.

🍁 Поки так. У подальшому найбільш обʼєктивні новини (з числа членів нашої делегації у Женеві) очікую саме від цієї людини. З американської - від Рубіо. ЗМІ - в топку.

🍁 Не знаю, чим все це закінчиться, але для нас вдача, що у цій латентно проросійській адміністрації Трампа є така людина, як Рубіо.

🍁 Reuters про деталі європейських зустрічних пропозицій щодо російсько-американського мирного плану: 👉 Обмеження чисельності збройних сил України до 800 000 осіб у мирний час. Якщо знову війна, то ніяких обмежень. 👉 Рішення про вступ України до НАТО залежить від консенсусу членів блоку, якого наразі не існує. У конституцію ніяких змін вноситись не буде. 👉 НАТО також погодиться не розміщувати на постійній основі війська під своїм командуванням в Україні у мирний час. Ключове «на постійній основі», що залишає певний маневр, який залежатиме від обставин. 👉 Україна отримає «фінансову компенсацію», зокрема за рахунок російських активів, які залишаться замороженими до тих пір, поки Москва не відшкодує збитки, завдані Україні; 👉 Київ обіцяє не повертати окуповані території військовими засобами; 👉 Переговори про територіальні обміни почнуться з «лінії зіткнення». Це найбільш болюче, бо виходить, що ми свої землі міняємо на свої ж, але альтернатива цьому ні на що не погоджуватись і продовжувати воювати. А якщо стане ще гірше? 👉 Україна проведе вибори якнайшвидше після підписання мирної угоди. Це гуд. 👉 Вона також отримає гарантії від США, аналогічні статті 5 НАТО. ❗️ Якщо викладене відповідає дійсності, то з цим варіантом плану вже можна працювати. Питання в одному: чи погодиться на все це путін? При правильному використанні батога та пряника може погодитись. Чекаємо на подальший розвиток подій.

🍁 Рубіо з Віткоффом вже у Женеві. Протягом усього дня відбуватимуться переговори у різних форматах між США та європейцями та між США та українською делегацією.

"Ми сподіваємося узгодити останні деталі, розробити угоду, вигідну для України. Остаточна угода не буде досягнута, поки Трамп і Зеленський не зустрінуться особисто", - Reuters з посиланням на американського чиновника.

Крім того, видання повідомило, що вчора ввечері напередодні переговорів у Женеві відбулися "дуже хороші зустрічі". Так що все тільки починається. І підсумок цієї дипломатичної битви матиме наслідки не тільки для України, але й для США. Бо саме зараз вирішуватиметься, у кого будуть кращі стартові позиції для наслідування президентського крісла - у Венса (його у Женеві представляє Віткофф) чи у Рубіо, який тяжіє до позиції європейців.

🍁 Ще одне підтвердження того, що 28-пунктний план спеціально вкинули росіяни. Так, сенатор із Південної Дакоти Майк Раундс після розмови з Марко Рубіо розповів трохи деталей щодо цього плану. Дослівно:

💬 Марко Рубіо сьогодні вдень зателефонував нам. Я думаю, він дуже чітко дав нам зрозуміти, що ми є отримувачами пропозиції, яка була передана одному з наших представників. Це не наша рекомендація, це не наш мирний план. Це пропозиція, яка була отримана. І як посередники, ми домовилися поділитися нею. І ми її не оприлюднювали. Вона просочилася. Вона не була оприлюднена нашими членами чи нашими представниками... Це можливість отримати її, і вона була використана і передана українцям, і у них буде можливість відповісти. Таким чином, тепер у вас є позиція однієї сторони і можливість для іншої сторони відповісти.

Зрозуміли? Це не план Трампа. Це те, що росіяни передали американцям, як посередникам, для подальшої передачі нам. Це ескіз, макет, хотілки Кремля , а не те, на чому жорстко наполягає Білий Дім. Так що наразі все залежить від наших дипломатів та юристів, бо є реальна можливість «вибити» умови миру набагато кращі, аніж ті, викладені у цій писульці. Тим більше, що путін і Трамп наразі знаходяться не в найкращих переговорних позиціях, а ми з європейцями поступатись державотворчими принципами не налаштовані. Наступного тижня буде спекотно, але ми прорвемось. Повинні прорватись.

🍄‍🟫Шановне панство, нагадую що триває подвійний збір на "Джмелик" та на автівку для 95ої ОДШБр: https://t.me/Oll_Sharp/22802 Давайте зробимо все можливе для того, аби на наступному тижні наші воїни могли боронити нас з вами на нових, справних колесах!

(він так прагне успіху, що тиснутиме й на Москву: зокрема, має намір ввести додаткові санкціїї проти Росії, якщо та остаточно впреться рогом - про це вчора недвозначно заявив представник США в ООН), Брюсель тиснутиме на Вашингтон, Кремль - максимально підніматиме ставки та відчайдушно блефуватиме. Все це буде. Але ми встоїмо. Не без втрат, звісно, але встоїмо. Як встояли за останні 600 років, 11 років та 4 роки. Капітулювати зараз - це перекреслити сотні років визвольної боротьби, це зрадити пам'яті тих, хто загинув за наші Свободу та Гідність, це погодитись з тим, що кремлівський ботоксний шкуродер виявився сильнішим за весь цивілізований світ. Ми - діти своєї країни, її степів, гір та лісів. Так склалося, що нас багато по усьому світу - в Америці, Австралії, Канаді, США, Європі. Дяка тим людям, які не втратили своє коріння і щось роблять для країни навіть за її кордонами. Але ніщо і ніхто не зрівняється з тим, що роблять зараз в Україні наші рятувальники, наші медики, наші енергетики та наші бійці. Саме їм низький уклін та наші молитви. Витерпіть, хлопці, виживіть - ми прорвемось. Обов'язково прорвемось. Не міндічі і єрмаки є Україною. Україною є ті, хто не здав її за довгі роки - вони не дозволять здати її і тепер.. Вибачте за певний відступ від традиційного для мене стилю - цим дописом я хотів передати свій емоційний посил, а не здійснити сухий аналіз фактів. Бо сьогодні лише окреслені тенденції, і немає ніякого сенсу прискіпливо коментувати те, що вже завтра може виглядати зовсім по-іншому. Але вірте - Україну ми не втратимо. Шануймося! З повагою, Олег Шарп.

е одно не пустять - це раз. Я дуже сумніваюсь, що з огляду на процес прийняття рішень в Брюсселі, НАТО коли-небудь застосує ст.5 свого статуту для захисту України. І навіть якщо окремі країни будуть готові надати нам гарантії на кшталт 5-ї статті, нашу основну силу я бачу у власних ЗСУ. Бо, впевнений, що у разі необхідності швидкого реагування на ситуацію, різні бюрократичні відмазки не дозволять оперативно задіяти цей міжнародний механізм, а наші ЗСУ завжди на місці, вони навчені, вони мотивовані, вони досвідчені. Зброя у достатній кількості та у достатній номенклатурі - це те, що нам у першу чергу потрібно від наших партнерів. 20 млрд. гарантованих доларів щорічно на ЗСУ нам буде достатньо. Але не, боронь Боже, у вигляді грошей (хтось любить Україну і віддає за неї життя, а хтось любить гроші і віддає за них Україну - Міндіч не дасть збрехати), а тією номенклатурою зброї, яку визначатимуть українські військові у співпраці з НАТО. Четверте. Україна не повинна поступатись державотворчими засадами - і, перш за все, не піддаватись на маніпуляції стосовно мови. Віра - то таке... Вичистити проросійський гнійник в надрах УПЦ, і хай там віруючі ходять до цього патріархату. Головне, під контролем СБУ на предмет використання його російськими с/с. Що далі? Сьогодні виступив президент із закликом єднатись та посилювати наші переговорні позиції. Повинен визнати, що спічрайтери у нього професійні - роблять ставку на емоції, патріотизм та патетику - когось й на сльозу пробиває. Але посилювати переговорні позиції йому треба було раніше. Єднатись (піти на створення професійного уряду патріотичних сил) - також раніше. Але тоді були інші пріоритети: як знищити НАБУ та максимально обмежити опозицію - підзаконними санкціями, кримінальними справами тощо. Особливо "зачепило" прохання Зеленського "припинити срачі". Угу, момент вибраний такий, що у словах "не віддам я вам Єрмака, а про Міндіча взагалі забудьте" президент наробив кучу граматичних помилок. Так що особисто для мене більшість цієї промови виглядало як лицемірство та підготовку соломки напередодні "важких рішень". Так що ж таки далі? Нам кінець? Не дочекаються. Україну намагаються зламати майже шість століть - не зламали. Не зламають і зараз. Путін і Трамп зараз у такому положенні, що тиснути можна й на них - з сьогоднішнього дня починається гра, у яку можна грати не тільки вдвох, але й цілими командами. Трамп поспішає тому, що йому вкрай потрібно рятувати свій імідж у США. Путін робить вигляд, що нікуди не поспішає, але розуміє, що з Нового року його здатність воювати почне різко погіршуватись. Тому на дипломатичному фронті для України настав час не тільки захищатись, але й йти у контрнаступ. Наші козирі? Використання часового цугцвангу основних акторів цього кривавого спектаклю та непохитність Європи щодо підтримки України. На наших слабких місцях зупинятись не буди - вони вам добре відомі. Це й вкрай корумпована влада, це й ситуація на фронті, це й складна зима. Але якщо поступимось основними принципами зараз, повернути їх буде надскладно. Як казав свого часу В'ячеслав Липинський: "Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів". І щоб остаточно скинути рожеві окуляри, дуже прошу у своїх сподіваннях забути про наступне: - Про міжнародне право, сформоване за результатами WW2 - його не існує з 2008 року. Нове створюватиметься за результатами цієї війни. - Про те, що "гарантії безпеки" наших союзників дійсно будуть гарантіями безпеки. У подальшому усі сили треба буди кинути на утримання у бойовому стані нашої армії. На це повинно йти не менше 8% відсотків ВВП у поєднанні із західною допомогою. - Про те, що наш народ у подальшому вибиратиме тих, кого пасіонарна частина суспільства вважатиме найбільш достойними. Якщо ви остаточно позбавитесь цих ілюзій, боротись та існувати вам буде набагато простіше. Наступний тиждень буде справді дуже важким - і не стільки на фронті, скільки у перетягуванні політичного канату. На вас, шановні читачі, виллється тонни інформаційного бруду, а голова тріщатиме від протиречивих вкидів. Трамп тиснутиме на Київ

контактували з Венсом та Ушаковим. Потім все це буде компонуватись та змінюватись у ході інтенсивних консультацій. Другий фронт - європейський. Його куратором призначено Марко Рубіо, як найбільш антиросійського бюрократа в трампівській адміністрації. Європейський фронт - найбільш проукраїнський. Саме за його підтримки ми тримаємось і плануємо триматись далі. Хоча і він дав певну тріщину після Міндічгейту. Справа у тому, що серед чотирьох найбільших друзів України - Стармера, Макрона, Мерца та Стубба - непохитні позиції всередені країни лише у Стубба. Троє інших знаходяться у внутрішньому висококонкурентному політичному середовищі, мають наразі досить низькі рейтинги, а тому наш корупційний скандал на повну використовують їх політичні конкуренти. В силу чого, пояснювати своїм виборцям необхідність подальшої фінансової допомоги Києву стає все важче. Між тим, сьогодні надійшло чергове підтвердження - Європа разом з Україною, і погоджуватись на усі "хотєлкі" Москви вона не стане ні за яких обставин - і це головне в моєму дописі. Третій фронт - болотний. У нас весь час культивуються дві протилежні думки: «економіка росії ось-ось впаде - нам треба ще трохи протриматись» та «путіну ніхто не указ, і він не зупиниться, поки не завоює усю Україну». Ці постулати хибні за своєю глибинною суттю. Дійсно, економіка Росії стрімко летить у дупу - кумулятивний ефект санкцій, перекосу виробництва, здешевлення нафти та ефективності наших ударів по ворожих НПЗ дав свій результат. Але три фактори не дадуть Московії рухнути. Перший: вона на 90% самодостатня країна у сенсі природних ресурсів та продовольства. Другий: впасти Болотному царству не дасть Китай - йому вигідніше доїти слабку, але єдину країну, аніж той хаос, який залишиться на її руїнах. Третій - впасти Ерефії не дадуть США. Бо найбільше бояться того, що після падіння економіки чи розвалу Росії, остання втратить централізований контроль над величезними запасами ядерної зброї. Так що - ні, Болотне царство не впаде, але зробити його неспроможним продовжувати війну - реальне завдання нас і наших європейських партнерів. Що стосується "путін ніколи не зупиниться, і ніхто йому не указ" - саме це росіяни хочуть вбити в голови американців, європейців та українців. Згадайте Карибську кризу, коли голі і босі Совєти продовжували блефувати та шантажувати весь світ до останнього, а потім просто здулись, коли цей світ не піддався на їх шантаж. Так і зараз: теза про те, що Московія готова воювати ще довгі роки - є тим самим блефом, який путінці хочуть вбити в голови українців та усього світу. Якщо Трамп здуру не зніме санкції, а європейці запровадять свій 20-й пакет і розморозять російські активи, воювати на цьому рівні кацапи зможуть ще півроку, абсолютний максимум - до осені наступного року.. Тому й блефують на кожному кроці. Тому й кидають у бій свої останні резерви. Тому й брешуть своєму населенню про "стійкість економіки" та "перемоги на фронті". Що думають з цього приводу європейці? Перше. Ніколи і ніякого визнання окупованих територій російськими бути не може. Навіть, якщо такий крок зробить Трамп. При чому, я дуже сумніваюсь, що він на нього наважиться, якщо побачить рішучість європейців з цього питання. Друге. Україні не можна погоджуватись на добровільний вихід зі Слав`янсько-Краматорської агломерації. Навіть ігноруючи іміджевий та суто людський фактори (я вже мовчу про промислове значення цієї території), треба пам'ятати, що там зосереджені найміцніші інженерні укріплення, здача яких ворогу відкриє майже безпроблемний похід на Дніпро.. Третє. Ні в якому разі не можна погоджуватись на скорочення ЗСУ та номенклатури їх озброєння. Скажу зараз кримінальне: жодні гарантії безпеки на папері від інших країн, жодне членство у НАТО і жодні обіцянки Ерефії не переважать такий фактор існування держави, як повноцінна, озброєна та навчена Армія. Звісно, не можна (та не й вдасться) піти на зміни Конституції щодо членства в Альянсі, але погодитись на тимчасове заморожування такого процесу допустимо. З двох простих причин: у найближчі роки обов'язково знайдеться 3-4 країни, які нас в Альянс вс

🍁 ТИЖНЕВИЙ ОГЛЯД ВІД ОЛЕГА ШАРПА - 22.11.2025. В рамках Першого головного управління КГБ СССР функціонував відділ, головним завданням якого було слідкувати, щоб усі операції ПГУ були не стандартизовані - тобто, вимагалось, щоб кожен раз різні там кіми філбі не діяли шаблонно. Минув час, і як мені бачиться, такого підрозділу там більше не існує - майже все робиться досить примитивно та навіть "скучно". Прикладом такої роботи можна назвати створення росіянами інформаційного шторму, покликаному вибити з колії, перш за все, українців та європейців. Щоденні дозовані вкиди у західні видання протиречивої та конспірологічної інформації переслідували одну ціль - створити пекло у головах людей для того, щоб потім потрібна бенефіціару модель викликала у тих же головах відчуття "раю від пекла". Цей психологічний прийом свого часу сформулював ще Шопенгауер, а потім народна творчість спростила його до анекдоту "продай козу". У цьому сенсі хотів сказати вам, що умовні Axios чи Bloomberg нічим принципово не відрізняються від УП чи УНІАН. Якщо не названі джерела підкидають їм "есклюзивні" факти, більшість журналістів маму рідну продадуть за право першими опублікувати "смажену" інформацію. Пам`ятаю, у 90-х був випадок, коли грабіжники пішли "чистити" квартиру, знаючи, що там живе бультер'єр. Зайшовши, вони виставили уперед себе ватну фуфайку, в яку цей бультер'єр і вчепився мертвою хваткою. Потім цю фуфайку разом із собакою повісили на вішалку і спокійно зробили своє діло. Так і зараз московити вкинули в інформаційне середовище декілька таких інфофуфаєк, в які журналісти з радістю вчепились Але це все лірика - revenons à nos moutons, і буде багато букв. Поїхали... Чи дійсно існує план Трампа? Так, існує, але це не ті 28 пунктів, які Віткофф, нібито, узгодив з росіянами, і який ці росіяни вкинули в інформаційний простір. Вкинули саме для того, щоб у подальшому будь-які зміни на користь України виглядали, як максимальні поступки з боку Москви. У цьому ж ключі бачиться і вчорашній спектакль путіна, який прибув на Мосфільм, і там йому серед потрібних декорацій доповіли про "звільнення" Куп`янська. Дешевий спектакль, розрахований на російського споживача з наївним сподіванням, що його "схавають" і у США. Що відбувається насправді? Насправді Трампу дуже припекло. Припекло з двох причин. Справа Епштейна почала виходити за рамки його особистої безпеки - не тільки політичної, але й кримінальної. Це - раз. Довіра американців до нього особисто впала до 38% - це два. Ніяких сильних козирів на руках для покращення свого іміджу Трамп не має, а тому вихід бачить в одному - піднятись на темі "миротворчості". Ті вісім війн, які він, нібито, закінчив, не йдуть ні у яке порівнння з війною в Україні, бо наша війна, на відміну від інших, зачіпає екзинстаційні засади майбутнього міжнародного права (нинішнього вже не існує) і майбутньої системи міжнародної безпеки. Тому Трампу потрібна перемога на цьому треку за будь-яку ціну з жорстким дедлайном. І цей дедлайн - Christmas. Його початковий план огидний та аморальний, а сама думка про те, що агресор залишається непокараним, та ще й із солідними придбаннями, мерзенна. Але прагнення Трампа - не про мораль, а про барижну "сдєлку" і про політичні профіти для себе рідного. Між тим, навіть такий цинік, як Трамп, розуміє, що така гидота з наскоку не "прокатить", а тому одночасно почав діяти на трьох фронтах одразу. Перший фронт - український. Свої пропозиції, які є складною компіляцією 28-пунктного плану Віткоффа-путіна і тих пропозицій, які виклав Трампу Рютте, привіз до Києва американський генерал Дрисколл. На шляху до Києва він зупинявся у Лондоні, де провів тристоронню зустріч з нашим послом у Британії та повноважним представником США в НАТО Меттью Вітакером - тіньовим куратором "українського питання" в Європі. Про що говорили - не знаю, але сам факт такої зустрічі каже про те, що Лондон міг стати тим пунктом, де у пропозиції Трампа були внесені зміни - впевнений, що позитивні для нас. Водночас, Умеров із Зеленським вислуховували у Туреччині Ердогана разом з представниками СА та Катару. Які до цього

🍁 У якості анонсу. «План Трампа» з 28 пунктів - лайтова компіляція та навмисний вкид «хотєлок» москви та Венса-Уіткоффа. З прицілом на подальший розвиток подій у руслі «рай від пекла» або «продай козу». Він має мало спільного з планом, який привіз до Києва Дрисколл. Справжній план (а він дійсно існує) Рубіо, починаючи з завтрашнього дня, починає обговорювати з європейцями - те, чого найбільше не хотіла Москва. І європейці нас здавати, як і раніше, не налаштовані. Хоча останні події в Україні їх дуже напружили, і пояснювати виборцям необхідність подальшої допомоги Києву європейським лідерам тепер набагато складніше. Дедллайн підписання попередньої угоди про припинення вогню Трамп дійсно поставив - але не Thanksgiving Day, як стверджують ЗМІ, а Christmas. Путін про це знає. І знає, який буде батіг, і який пряник. У звʼязку з цим завтра прокоментую дві найбільш розповсюджені у нас точки зору: «економіка росії ось-ось впаде - нам треба тільки ще трохи протриматись» і «путін не зупиниться, поки не завоює усю Україну». Добраніч. Прорвемось.

🍁 Щось дивне продовжує відбуватись з каналом. Я взагалі тільки зараз вперше за день зайшов у телеграм, а тут стоїть допис якогось Ейдмана. Свій погляд на події дам завтра, але відчуваю, що все ж таки доведеться завести новий канал. Бо цей вже одного разу зламували, і сьогоднішній казус мене наводить на тривожні думки. P.S. Переглянув свої дописи за останній місяць та збори - начебто, усе моє, але…

Нечего обсуждать. «Мирный план Трампа», о котором вчера писали мировые СМИ, — миф. Украина на такие условия не согласится, Европа тоже их не поддержит, а у США фактически не осталось рычагов давления. Это бессмысленное творчество группы российских агентов Дмитриева–Виткоффа, которое они слили в СМИ, надеясь таким образом придать ему какой-то квазиофициальный статус. Рубио уже написал, что США лишь «разрабатывают список возможных идей по прекращению этой войны». В прессу слили не какой-то официальный законченный план или ультиматум, а то, что предложил Дмитриев и с чем Виткофф прибежал к Трампу. Тот, видимо, покивал головой, по обыкновению ничего не поняв. Но у него семь пятниц на неделе. Потом (а может, уже) к нему прибежит Рубио и объяснит, что такой план нереализуем, и Трамп о нём забудет.

🍁 Розвиток подій пришвидшується. І корупційний скандал став цьому головною причиною. З однією сторони, є шанс припинити бойові дії раніше, аніж я думав. З іншої - умови, які навʼязатимуть Україні (у тому числі, європейці), вбачаються набагато гіршими, аніж до цього скандалу. Причина очевидна: ще ніколи Україна не була настільки репутаційно приниженою, як сьогодні, і дуже багато людей, від яких залежать знакові рішення для Києва, прагнуть скористатись цією ситуацією у своїх інтересах. Тижневий огляд, як завжди, у ніч з пʼятниці на суботу.

🍁 Друзі, сьогодні у нас комбінований збір. 👉 По-перше, за допомогою у придбанні автомобіля звернулися хлопці з підрозділу безпілотних систем легендарної 95 ОДШБр. Автівка вже в Україні! Ціль 120 тис. гривень. Як кажуть десантники: "Ніхто крім нас!" Допоможемо?! ✌️🇺🇦 ❗️Реквізити: https://send.monobank.ua/jar/4iFxyTcbwT. Пряме посилання: 5375411221309649 👉 По-друге, в мене зʼявилась придбати у цьому місяці третій «Джмелик». З урахуванням суми, яка залишилася в мене від попереднього збору, необхідно додати «лише» 498 доларів. ❗️Думаю, достатньо буде посилання на PayPal: oolmasharp@gmail.com. 🙏 Кожен донат має значення! Слава Україні!

🍁 Подоляк, після своїх попередніх стверджень, що виною нинішнього Міндічгейту є росіяни, сьогодні пішов ще далі і заявив, що корупція є "невід'ємною частиною сучасної економіки у демократичних системах". Так що заспокойтесь вже нарешті - людина ж доступно все пояснила! А хто думає інакше, той або росіянин або не демократ.

🍁 Друзі, традиційно надаю звіт щодо цільового використання ваших донатів - вони усі до останньої копійки йдуть на допомогу ЗСУ. Цього разу звітують аеронавти 35 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського - ми з вами допомагали їм у придбанні та ремонті транспортних засобів. Чеки додаються.

му відверто насміхається над усіма нами. Ну-ну, давайте терпіти, але терпіння Заходу, здається урвалось раніше нашого. У наступному огляді буде більше деталей стосовно цієї справи. Дочекайтесь. Бережіть себе! З повагою, Олег Шарп.

Штати бачать чотири можливих центри політичного тяжіння. Перший - це військово-політичне коло, яке формуватиметься навколо генерала Залужного. Природньої з існуючих політичних сил, яка тяжітиме до цього центру, американські аналітики бачать Порошенка. У парламент умовна партія Залужного та партія Порошенка повинні йти окремо одна від одної, бо їх передчасне єднання може потягнути униз кожну з них. Далі - прозахідна коаліція, професійний уряд, приблизно однакова політична програма. Відсутність партії у Залужного? Не робіть вигляд, що не знаєте законодавства. Залужний не може зараз створювати партію, не може вести публічні розмови про політику нашої влади чи її перспективи. І не може піти з посади посла заради фальшстарту своєї політичної кар'єри. Усьому свій час, але по інформації співробітників нашого Посольства у Британії, все це у процесі формування. І програма, і команда. Ще трохи про Залужного. Багато хто ставить йому у провину те, що він кинув своїх бійців і комісувався у той час, коли тисячі інших військовослужбовців не можуть це зробити, навіть маючи важкі поранення та інші проблеми зі здоров'ям. Згоден, зі сторони це виглядає саме так. Але на той час у генерала був простий вибір: або залишитись у війську на низовій посаді і працювати з тими, з ким він не сходиться у поглядах на військове будівництво, або ж залишитись на владній посаді з перспективою створення свого центру політичного тяжіння. З подачі та на прохання британців, він вибрав друге. Посада посла у такій країні, як Британія, це не тільки неоцінимий політичний досвід, але й можливість своїм авторитетом впливати на рішення наших західних партнерів стосовно масштабів допомоги Україні. Плюс, генерал публікує у світовій пресі багато статей, які характеризують його не тільки як грамотного військового, але й як відданого державника. Що стосується докорів йому щодо невдалого контрнаступу, просто послухайте інтерв'ю Наєва - там все добре пояснено. Другою силою, навколо якої формуватиметься нова політична сила, вестерни бачать виключно військових (Білецький та інші). Їх природніми союзниками вважають усі праві партії на чолі зі "Свободою". Третім центром тяжіння може стати конгломерація ліваків, які поєднають у собі проросійські та компромісно-поразницькі настрої. Природнім партнером такої сили бачаться прибічники Юлії Тимошенко. І, нарешті, четвертою силою намагатимуться стати ті, хто зараз входить до лав "зелених". Звісно, вони зроблять ребрендінг партії і покличуть у свої лідери Разумкова, але Зеленського серед них вже не буде. Звісно, дивлячись на можливі перспективи, Захід надає перевагу першому варіанту, а тому підтримка генерала на продовжиться - як у ЗМІ (наразі жодне американське видання не згадує Залужного без того, щоб не нагадати, що генерал має найбільші шанси стати наступним президентом України), так і на політичному рівні. Таким чином, не тільки в Україні, але й на Заході сформувалася ситуативна «антизеленська коаліція» у складі антикорупційних структур, західних донорів та політиків, наближених до Порошенка. Саме тому, не маючи змоги впливати на ФБР та західних фінансових донорів, та отримавши ганебну поразку у спробі знищити незалежність антикорупційних структур, влада Зеленського наразі робить те, що робить у незрозумілих чи програшних для себе ситуаціях - атакує Порошенка та Залужного. І якщо стосовно першого вона це робить у режимі нон-стоп, то стосовно другого - по ситуації. А ситуація для президента може погіршитись, якщо ще більше загостряться проблеми на фронті. Тому багато хто із західних аналітиків вважає, що, спроби за будь-яку ціну утримати Покровськ і Мирноград, викликані, в тому числі, і небажанням Зеленського допустити, щоб новина про падіння міст наклалися на скандал зі справою Міндіча. Спірна теза, але не я її автор. А ви кажете "не на часі...", "не знав...", "підставили...", "треба потерпіти..." Знаєте що? У той час, як пенсіонери та бібліотекарі віддають мені останні 20 грн. на "джмелики" та інше знаряддя для ЗСУ, оточення "президента воюючої країни" (яка іронія!) просто тупо краде та заробляє на війні. І при цьо