Борис Філатов

Ми товаришуємо більше аніж 10 років. Реально товаришуємо. А не так, що зараз покоління зумерів вважає чоловічою «дружбою». Ми разом ховали друзів та хрестили онуків. … Але мало хто пам’ятає, при яких обставинах ми познайомились. Тоді ще хлопці з «Правого Сектору» трошки бешкетували у Дніпрі, а я вийшов і публічно сказав, що цього не дозволю. А він публічно вийшов і пообіцяв прострелити мені коліно. А я сказав: «Ну давай, спробуй». Отак ми і познайомились. І вже більше десяти років йдемо по життю пліч-о-пліч. … Безмежно поважаю Його, його родину, його погляди та його побратимів.

Шановні дніпряни, дорогі друзі. Сьогодні поговоримо про підготовку Дніпра до зими. Бо це — системна робота з залученням багатьох служб.

Основні тези. ▪️Тестуємо комплекс взаємодій у різних сценаріях. Протоколи засновані на досвіді попередніх зим війни. ▪️Комунальники разом із рятувальниками, поліцією, медиками та волонтерами відпрацювали алгоритми під час знеструмлення. ▪️Повний чек-ап пунктів незламності та колонок із технічною водою. ▪️У житлових будинках у різних місцях районах ремонтують внутрішні мережі електропостачання. ▪️Відтестовуються альтернативні канали комунікації профільних служб — якщо впаде інтернет чи телефонний зв’язок. ▪️Робимо запаси палива. ▪️Генератори. Місто має їх у чималій кількості. Та вони для того, щоб втримати системи від розмерзання. ▪️Майже півтори сотні світлофорних обʼєктів на найбільш завантажених перехрестях мають автономне живлення. ▪️У навчальних закладах встановлено вже близько 80 сонячних електростанцій.

Деталі у відео.

Про Женю напідпитку, бомбосховище та хороших людей. … Попри загальну завантаженість та безкінечний вир завдань, повʼязаних із підготовкою до зими та підтримкою військових, я все ж намагаюся знаходити час, аби зустрічатися з людьми. Приїздити просто до них у двори та спілкуватися. … Сьогодні був якраз такий день. Я не заглиблюватимусь у розповідь про те, як на житломасиві Південний ми вирішили проблему, що існувала там десятиліттями! Коли через слабкий тиск вода у деяких будинках не «добивала» вище третього поверху. І що зараз, попри повномасштабну війну та нестачу фінансування, ми таки звели там підвищувальну насосну станцію і повернули комфорт в оселі людей. Хоча місцеві досі не вірять, що це можна було зробити, і що походи за водою до сусідів знизу тепер лишаться в минулому. Дехто навіть іронізує, що відрам краще поки постояти в коридорі. Так, про всяк випадок. … Утім говорили ми ще багато про що. Просто та відверто. Про зупинки, тротуари, дитячі майданчики та решту того, що турбує родини із дітьми та людей похилого віку. Тож я мав сказати і про те, що їм не варто сподіватися на благоустрій, якщо держава у 2026 році забере з бюджету Дніпра 4 млрд гривень. Але то вже як буде. Буде як буде… Якщо хтось хоче остаточно вбити місцеве самоврядування та міста, де живуть люди, то я, на жаль, точно цьому вже завадити не зможу… … Насправді мене вразило дещо інше. Те, як наші люди навчилися гуртуватися та діяти разом. Під час нашої розмови мене запросили подивитися бомбосховище. Безхазяйне бомбосховище, яке ніколи не належало місту, але лишилося «на районі» від давно збанкрутілого підприємства. Зараз місцеві мешканці власноруч привели його до ладу. Зробили ремонт, принесли меблі, ковдри, килими і навіть повісили на стінах картини, фотографії та дитячі малюнки. І все це – на ініціативі фактично одного місцевого чоловʼяги. Його звуть Євген. І він – звичайний працівник комунального підприємства «Міськсвітло». … Женю, звертаюся до тебе особисто перед цілим Містом. Усе, що ти просив додатково для ремонту сховища, ми зробимо. А крім цього, не переймайся, що під час твого законного вихідного мер застав тебе дещо напідпитку:)) Бо, хоч ти й зізнався, та вважаймо, що я не помітив:)) А от за те, як тобі вдалося обʼєднати довкола себе всіх сусідів, буде тобі ще одна грамота. І, коли доведеш до кінця те, що ти їм пообіцяв, то може навіть і премія. … Насправді мені бракує таких днів. Із живими розмовами просто на вулиці, зі щирими емоціями та навіть купою вказівок міському голові ( іноді абсолютно безглуздих ). Бо я дуже люблю наших людей. І такі зустрічі допомагають віднайти моральні сили. Навіть якщо здається, що їх вже немає.

Я розумію, що маю щось написати, але водночас не можу розповідати зайвого. Уже десять років я наче між молотом та ковадлом. Проте саме зараз мені найтяжче. Бо вкрай огидно бачити, як низка якихось підарасів тиражує записане ще у березні 2022 ( ! ) року відео. І мої слова підтримки одеситам, чиє місто тоді постраждало від російської атаки і де загинули люди, тепер намагаються видати за бозна-що. Та я не лише про це. … Після його призначення ми не спілкувалися декілька місяців. Від слова «взагалі». Придивлялися один до одного, як двоє вкрай складних людей. Надто тоді, коли довкола крутилося вдосталь «доброзичливців», котрі прагнули нас розсварити. … А потім лід розтанув. Ми просто зустрілися віч-на-віч та сказали: «Якщо є питання, треба ставити їх напряму і про все говорити в лице, не відводячи очей». У політиці це вкрай цінно. У нас не було дружби. Натомість була нормальна, чоловіча, чесна та професійна взаємодія. На благо Дніпра, регіону та України. Без інтриг, підлостей та обману. … Нам було достатньо зустрічатися раз на тиждень ( чи два ), аби всі питання великого мегаполісу вирішувалися без зайвих дискусій та піару. … Дякую, Сергію Петровичу, що майже два з половиною роки Ви були поруч. Ви завжди можете розраховувати на мене. … Дякую Вашій команді. Нормальних, правильних та порядних людей. Із якими можна було сперечатися, зʼясовувати стосунки, ба навіть сваритися – але ніколи не чекати ножа в спину. … І наостанок. Мені боляче сьогодні читати в соцмережах прокльони мешканців Одеси ( або йобаніх ботів ) в бік Сергія Лисака. Бо він на те зараз точно не заслуговує. … Честь маю.

Так, рішення про початок подачі тепла належить місцевому самоврядуванню і керуємося ми чіткими нормативними актами, де написано, що запуск котелень відбувається, коли протягом трьох днів середньодобова температура повітря не перевищує +8 градусів. Утім, розуміючи глибину проблематики нинішньої ситуації ( аби не писати страшне слово «катастрофічність» ), нам треба обʼєднатися. Провести консультації з Урядом, НАК Нафтогазом, Укренерго та всіма дотичними до процесу відомствами – зокрема й приватними постачальникам енергоресурсів. Як ДТЕК та ЦЕК. Бо рішення це складне, проте цілком обґрунтоване. Опалювальний сезон повинен початися якомога пізніше. І стартувати він має одночасно та централізовано по всій країні. Постійно тягнути ковдру на себе не вийде. Показова «турбота» про завчасно теплі батареї мешканців ваших міст врешті зробить лише гірше. І їм, і всім. … Наостанок. Я не даватиму порад стосовно ліхтариків / павербанків / батарейок / теплих речей / запасів води та всього іншого. Інформпростір переповнений цим і без мене. Але повторю. Кожен та кожна з громадян повинні теж попіклуватися про те, як вони перебудуть цю зиму. Бо простою вона точно не буде. … Дякую за увагу. Я завжди намагаюсь бути з вами чесним. І нумо дискутувати в коментарях.

Це буде довгий та важкий пост. Багатьом він напевне не сподобається. А подекуди, можливо, викличе резонанс чи жваву дискусію. Та втім я маю намір говорити з вами цілком відверто. #Хоча, як вчить Святе Письмо, чим більше знань, тим дужчий смуток. Не поринатиму в зайві деталі ракетних обстрілів нашої енергосистеми. Натомість просто ще раз повторю все те, що вже декілтка разів казав перед попередніми опалювальними сезонами. … Тож перше. На жаль, багато людей досі не мають чіткого розуміння як саме працює енергосистема. Декому здається, що вода в крані зникнути не може, бо ж її достобіса тече у річці Дніпро! Та я не втомлююсь нагадувати, що подача води в будинки можлива ВИКЛЮЧНО за наявності електроенергії. Бо живлення, серед іншого, потрібне підвищувальним насосним станціям, які її «качають» до квартир, та решті іншого обладнання. Тож знеструмлення дорівнює відключенню води. А от коли вже немає води, тоді немає й тепла. Бо саме вода є ТЕПЛОНОСІЄМ. І, коли відсутня електрика, яка «штовхає» воду в батареї, системи опалення теж не працюють! За схожим принципом система повʼязана також із газом. Тож, якщо понівечена газова інфраструктура – надто компресорні станції – усе решта так само не може працювати. Тут настає час для елементарного висновку: система є взаємоповʼязаною Її не можна розглядати окремими блоками. Це – найпростіша фізика, яка повинна бути зрозуміла навіть дітям. #Але не ідіотам, які на четвертий рік війни сподіваються, що десь там «само все вирішиться». … Друге. Не варто покладати надвеликі надії на наявність генераторів або втомлювати себе написанням істеричних дописів типу «а куди ж, влада, поділа всі генератори, куплені за наші гроші або ж надіслані вам партнерами?». Щоб не перевантажувати цей текст технічними деталями, скажу коротко: навіть найпотужніші генератори не здатні повністю втримати систему. Особливо якщо йдеться про так звану «високу сторону» Тож генератори можуть лише дати підтримку на ДЕКіЛЬКА ГОДИН. А крім цього, пристрої такої потужності потребують десятки тонн палива. І його також треба десь знайти, за щось купити і якось зберігати. Тому ( бозна вкотре ) повторю: пересидіти всю зиму тільки на генераторах НЕМОЖЛИВО. … Третє. Зараз я споглядаю за тим, як у публічному просторі між різними поважними відомствами, а подекуди навіть на Сили оборони (!), перекладають відповідальність за наслідки російських обстрілів або за те, що певні обʼєкти енергоінфраструктури України не були достатньо захищені. Я не коментуватиму конкретних випадків. Натомість тут важливо розуміти, що коли в одне й те ж саме місце фактично одночасно влучають три балістичні ракети, то навіть бетонного саркофагу, як на ЧАЄС, буде замало. Потрібно всім було менше піаритись, та розказувати, що «все захищено». Особливо габіонами, які працюють тільки від уламків. Також від реактивних дронів не допоможуть сітки. Бо це не FPV! Але «розумнички» продовжують в соцмережах роздавати беззмістовні поради. … … … Підбиваючи загальний підсумок. Я хочу публічно звернутися не лише до мешканців Дніпра чи своїх читачів, а й до всіх, хто так само звик керуватися здоровим глуздом, до всіх, без виключення. Від міських голів до поважних урядовців з Кабміну. Зараз конче потрібно позбутися хейту та хайпу у «розборках» із взаємними звинуваченнями. Годі постійно перекидати відповідальність та шукати винних! БО ВИННА У ВСЬОМУ ЛИШЕ РОСІЯ!!!## Безумовно, у кожного з влади можуть бути недопрацювання. Але надмірне нагнітання є контрпродуктивним та зрештою призведе лише до деморалізації людей.# … І найголовніше. Я звертаюся до колег – керівників територіальних громад. Незалежно від розміру громади чи її розташування, усім і всюди загрожують по суті однакові проблеми. Тож не варто піддаватися власним амбіціям та шукати визнання у земляків раннім стартом опалювального сезону.

Попри виклики повномасштабної війни Дніпро продовжує допомагати містянам із благоустроєм дворів їхніх будинків. Я не хочу говорити суто про асфальт. Хоча у випадку із цим великим двором у районі проспекту Івана Мазепи, дороги й тротуари було комплексно зроблено вперше за майже 70 років. Набагато важливіше, що усе це також гуртує людей. Бо сьогодні понад пів сотні тутешніх мешканців вийшли та толоку, аби разом із комунальниками висадити біля своїх підʼїздів дерева, кущі та квіти.  Хоча акцію #Дніпро_квітучий ми започаткували досить давно, утім і зараз у нас є близько сотні заявок від містян. Думаю, що всі їх ми виконаємо, тож десь 5 тисяч дерев та кущів у Дніпрі буде висаджено руками містян і разом із комунальними службами.

Після чергового нічного обстрілу у Дніпрі, на щастя, минулося без серйозних збитків для комунального господарства Утім запроваджені внаслідок російської атаки аварійні знеструмлення нині впливають, зокрема, на роботу електротранспорту міста. Бо незалежно від маршруту, трамваї та тролейбуси зупиняються там, де відсутнє живлення мереж. Тож, шановні дніпряни, будь ласка, зважайте на це під час планування поїздок — надто у годину пік. Крім того, через відключення електроенергії у деяких районах Дніпра спостерігаються перебої з водопостачанням. Комунальники вже працюють для вирішення цього питання. Водночас протягом років війни та пережитого досвіду блекаутів, Дніпро підготовлений до будь-яких сценаріїв. Тож у різних районах міста є майже 130 колонок із технічною водою.

На злобу дня. Декілька думок про 14031 і не лише. … Після того, як Верховна Рада ухвалила постанову про безперервність роботи місцевих рад та міських голів в умовах війни, варто було б, мабуть, висловити вдячність парламенту. Утім я все ж утримаюсь від подяк. Адже було б вкрай дивно, якщо ВР, продовживши повноваження себе, «красивої», не зробила б це і для місцевого самоврядування… Зрештою, головне, що рішення є цілком логічним. А ще таким, що збереже інституційну спроможність держави. … Натомість я хочу сказати декілька слів різного штибу злостивцям. Усім, хто ще напередодні з кожної праски волав, що мерів незабаром попхнуть, а замість них введуть по всій країні військові адміністрації. На щастя, здоровий глузд переважив. Тому окреме вітання деяким місцевим довбням. Усім цім нібито «авторитетам», «впливовим бізнесменам», «володарям думок» та іншим «полупокерам». Я вам нагадаю, ідіотам, що попри всі ваші ілюзії та вологі фантазії про те, що «наприкінці жовтня позбавимось Філатова», вам, бідолашним, терпіти мене доведеться щонайменше до завершення війни. А потім ще, ще і ще. Тому готуйтеся. Але то так, ліричний відступ. … Насправді ж ухвалення цієї постанови політично є цілком справедливим та виправданим. І тут слід розуміти, що йдеться про безперервність не лише повноважень, а й несення того величезного тягаря, що вони накладають. І я б хотів на власні очі побачити бодай одного розумника з фейсбуку чи з елітарного бізнес-клубу, котрий готовий взяти на себе відповідальність за мільйонне місто. Не кажучи вже про цілу державу. Бо ті, хто можуть керувати Всесвітом з телефона, писати якусь ху@ту про «фуфломінго Міндіча» або розмірковувати про EBITDA України за келихом віскі, якось дивно зникають, коли потрібно трошки напружитися для держави. Це по-перше. … По-друге. Я завжди вкрай уважно спостерігаю за публічною зміною риторики Уряду. Хоч старого, хоч нового. Якщо ви, як і я, відслідковуєте контент, що транслюють телебачення та соцмережі, то теж бачите зміщення цих акцентів. І зараз рефреном пішла теза про роль та значущість прифронтових громад. Бо в умовах повномасштабної війни, аби люди масово не виїздили з прифронтових міст, їм потрібна належна увага. Тож я можу лише привітати зусилля Юлії Свириденко та віцепремʼєра Олексія Кулеби в цьому питанні. І справа не в тому, що містам та селищам у західних областях не потрібна підтримка. А в тому, що зараз її більше не вистачає саме громадам на сході. Так, росіяни гатять по всій Україні. І це, звісно, не те, що слід порівнювати, але Харків, Миколаїв чи Дніпро переживають удари в інших масштабах. Я вже не кажу про громади, що знаходяться поруч з ЛБЗ. При всій повазі до колег із місцевого самоврядування, але, якщо не підставити плече саме прифронтовим територіям, держава зібгається наче шагренева шкіра. Бо обороноздатність це також про зважені державницькі рішення. І про здатність нести той тягар, який вони накладають. Тому респект Уряду за його ініціативи. Абсолютно відверто кажу. … Ну і ВР також молодці. Особливо коли їм дають копняка 🙂

Шановні наші освітяни! Натхненні вихователі дитсадків, терплячі вчителі у школах й ліцеях, невтомні викладачі училищ та коледжів. Усі, хто так само зміцнює освітній простір Дніпра та піклується про найдорожче — дітей та молодь міста. Сьогодні ваше свято. І це ще одна нагода сказати вам найщиріші слова подяки. За силу й витримку, які ви демонструєте кожен день цієї війни. І не лише. За всі напуття, які багато хто несе крізь все життя. За те, що у свою святу працю ви вкладаєте частку своєї душі. Дніпро пишається вами і повсякчас готовий підтримати. Надбавками, здоровим діалогом та втіленням ваших освітніх ініціатив. Я теж завжди до ваших послуг. Дякую, і головне — бережіть себе.

У цей день завжди згадуєш, як усе починалося. Хоча цих історій стільки, що стало б на ще одне життя. Утім ми завжди памʼятатимемо, як із початком великої війни у довжелезні черги шикувалися люди, обʼєднані прагненням боронити своє місто та захищати Україну. Учителі та банкіри, шеф-кухарі та слюсарі, вантажники та музиканти, історики та журналісти. Близькі та друзі, знайомі та сусіди, молоді й ті, що вже бачили віку. Наші. Рідні. Дніпряни і не лише. Коли випадає змога прийти до вас та побачити знайомі обличчя — це щоразу велика втіха. Увесь Дніпро завжди поруч із вами.

Від початку повномасштабної війни Жиліна, що у Словаччині, прийняла до себе на оздоровлення чималу кількість дітей Дніпра. Тож, завершивши візит до Чехії, я не міг не завітати сюди, аби подякувати друзям за цю щиру підтримку. Жиліна довгі роки є містом-партнером Дніпра, і з її мером Петером Фіабане ми теж давно товаришуємо. Він навіть приїздив до нас на День міста у 2021-му. Нині ж гірко зітхає: «Хто б міг уявити, що побачитися знов нам доведеться за таких обставин?» Тож ми домовилися, що допомога дітям Дніпра буде тривати та надалі ставатиме більшою. Водночас Жиліна посприяє нашому місту щодо транспортної галузі та в культурному обміні. Як старі друзі, ми можемо говорити відверто й без прикрас. Безумовно, ресурси 80-тисячної Жиліни не можна порівнювати з тими, що є у таких мегаполісів як Гельсінкі, Осака чи Кельн.  Проте не буває друзів великих або маленьких. Багатих чи бідних. Друзі або справжні, або ні. Жиліна дійсно наш добрий друг. І Дніпро обовʼязково віддячить їй за всі добрі справи.

Варто було поїхати у кількаденне відрядження, аж тут знову обстріли, руйнування та чергові російські вкиди. Серце рветься аж до сумних жартів, мовляв, от якби ти не попхався кудись, то може й біди б не було:( … Хоча з іншого боку атаки на Дніпро трапляються так часто, що то все лише прикрий збіг. Як би це не звучало, але обстріли стали таким собі атрибутом нашої буденності. Ніхто б і уявити не міг, що до такого можна звикнути. А ми от якось звикли. … Утім коли все ж опиняєшся у тихій та затишній Чехії, відчуваєш, що попри навколишній спокій, тебе все одно оточують близькі по духу люди. Із такою знайомою твердістю, завзяттям та життєствердним цинізмом. Сталеві чехи. Надто західні словʼяни та вкрай східні європейці. Нація, чию історію творили постаті виключної невідступності та готовності до самопожертви. Гус, безкомпромісний противник надмірностей Католицької церкви та реформатор, що вплинув на весь християнський світ. Жижка, який, втративши обидва ока, продовжував вести військо на полі бою. Кубіш, який свідомо йшов на смерть у Антропоїді, та все ж відправив на той світ одного з гітлерівських улюбленців і гідно прийняв свій останній бій. … Справа в тому, що чехи, яких деякі дослідження визнають найвеселішою країною в світі, колись обернули своє закляте почуття гумору та самоіронію на інструмент виживання. «Ми вміємо сміятися. Нацисти, коли окупували Чехію, так і не збагнули, чому ми сміємося над ними і так відкрито зневажаємо. У цьому ми схожі на вас, українців» Із місцевими мешканцями ми стоїмо в центрі Острави, роздивляючись вежу міської ратуші, що сяє синьо-жовтими кольорами. «Ну як, вам подобається? Це задля вас, задля Дніпра, задля України» Люди в Чехії засвоїли уроки своєї історії, а їхні напуття російським «иванам» зринули і в нашій українській боротьбі. «У нас попереду вибори, проте ми, чехи, завжди памʼятатимемо 68-й рік. Ні, на відміну від сусідів, котрі забули 56-й, ми не пробачаємо» … Нація, що вміє сміятися та вміє воювати. Яка подарувала світу Ярослава Гашека і Карела Чапека. Маленька, але шляхетна нація, котра не схиляла голови навіть у найтяжчі часи. І яка так само добре знає, чого варті честь, свобода та справедливість. Це нас обʼєднує і живить нашу дружбу – де спільне й відмінне приймають з повагою. А за всю підтримку друзів-чехів Дніпро віддячить добром у відповідь.

Протягом ночі й ранку комунальники продовжували ліквідовувати наслідки вчорашнього удару рф. Із вулиць було вивезено понад 130 тонн сміття — бетону, гілля, скла та уламків. По місту вибито загалом більше 650 вікон. Музей та міські заклади освіти оговтуються після атаки. Будівлі приводять до ладу. Також відновили роботу медцентр та стоматологія. У лікарнях наші медики продовжують опікуватися пораненими дніпрянами. Працюємо.

Сьогодні, як і щодня, ми дякуємо нашим захисникам та захисницям. Кожному та кожній, хто боронить державу з 2014 року, і хто став до лав Збройних Сил із початком повномасштабної війни. Усім, хто знав, що присвятить себе військовій справі, і хто зробив цей вибір, залишивши позаду колишнє життя. Тим, хто бачив смерть і знає біль втрати. Тим, хто віддав у боротьбі зі злом найдорожче, але чия звитяга продовжує жити в серцях їхніх побратимів та посестер. І авжеж — у нашій пам’яті. Усім, хто просто зараз йде у черговий запеклий бій. Усім, хто як один стоїть за Україну та її міста.

Станом на 18:30 Маємо близько 20 пошкоджених житлових будинків. Кількість розбитих вікон вимірюватиметься сотнями. Крім медцентру та стоматології, через удар рф збитків зазнали також музей, один з ліцеїв міста та корпуси вишу. У лікарнях наші медики опікуються постраждалими. Там, де вже дозволили надзвичайники, до розчищення вулиць стали комунальні служби. Роботи в них багато. На місці також представники райадміністрації, благодійники. Тримаємо звʼязок з обласною військовою адміністрацією. Дякую всім, хто працює на місці та залишається поряд із людьми.